Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Донбасмонтажспецстрой" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

за касаційними скаргами ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Донбасмонтажспецстрой" (далі - ТОВ "Корпорація Донбасмонтажспецстрой") на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року,

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи і остаточно просила:

- поновити її на роботі на посаді бухгалтера ТОВ "Корпорація Донбасмонтажспецстрой" з 01 жовтня 2011 року;

- виплатити їй заробітну плату за період незаконного звільнення з 01 жовтня 2011 року по 30 жовтня 2011 року в сумі 2341 грн.;

- зобов'язати ТОВ "Корпорація Донбасмонтажспецстрой" оплатити їй листок з тимчасової непрацездатності по вагітності та пологам згідно розрахунку в сумі 12600 грн;

- зобов'язати ТОВ "Корпорація Донбасмонтажспецстрой" виплатити їй компенсацію за несвоєчасне отримання належних коштів в сумі 1189 грн;

- відшкодувати їй завдану моральну шкоду у розмірі 18700 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що згідно наказу № 46-к від 15 липня 2011 року була прийнята на посаду бухгалтера за сумісництвом з 15 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року на період виконання монтажних робіт на підприємстві ПАТ "АселорМітал Кривий Ріг". Вказала, що при прийнятті на роботу була вагітна і 24 жовтня 2011 року повинна була отримати листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю, який своєчасно не оформила. 27 лютого 2012 року отримала поштою від ТОВ "Корпорація Донбасмонтажспецстрой" наказ № 77 К від 30 вересня 2011 року, згідно якого її було звільнено із займаної посади на підставі ч. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 30 вересня 2011 року. Вважає дії відповідача незаконним і такими, що суперечать вимогам ч. 3 ст. 184 КЗпП України, у зв'язку з чим просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ "Корпорація Донбасмонтажспецстрой" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 жовтня 2012 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з ТОВ "Корпорація Донбасмонтажспецстрой" на користь ОСОБА_3 гарантійні виплати у вигляді середньої заробітної плати за період з 30 вересня 2011 року по 30 грудня 2011 року в сумі 9100 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

У касаційній скарзі ТОВ "Корпорація Донбасмонтажспецстрой", мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та заперечення ОСОБА_3 на касаційну скаргу ТОВ "Корпорація Донбасмонтажспецстрой", колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом № 46-к від 15 липня 2011 року ТОВ "Корпорація Донбасмонтажспецстрой" на період виконання монтажних робіт на підприємстві ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" прийнято ОСОБА_3 на посаду бухгалтера за сумісництвом тимчасово з 15 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, на неповний робочий день - 4 години на день з окладом 3000 грн (а.с. 85).

Положеннями ст. 23, ч. 2 ст. 36 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Такий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Закінчення строкового трудового договору є підставою для його припинення.

Наказом № 77к від 30 вересня 2011 року ОСОБА_3 звільнено із займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 46).

31 жовтня 2011 року Комунальним закладом "Міська лікарня № 9" ОСОБА_3 видано листок непрацездатності, згідно якого остання знаходиться на 30-му тижні вагітності (а.с. 193).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог керувався положеннями ст. 184 КЗпП України та виходив із того, що позивачка при укладенні строкового трудового договору погодилась з умовами прийняття її на роботу, дії відповідача не оскаржувала та доказів на підтвердження своїх позовних вимог не надала.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, керувався положеннями ст. ст. 23, 36, 184 КЗпП України та обґрунтовано виходив з того, що позивачка працювала за строковим договором за сумісництвом та була звільнена під час вагітності, а тому наявні, передбачені ч. 3 ст. 184 КЗпП України, підстави для стягнення гарантійних виплат у вигляді середньої заробітної плати за три місяці з дня закінчення строкового трудового договору, а саме з 30 вересня 2011 року по 30 грудня 2011 року у сумі 9100 грн.

Докази та обставини, на які посилаються заявники в касаційних скаргах, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в касаційних скаргах, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками суду апеляційної інстанції по їх оцінці.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Донбасмонтажспецстрой" відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.