Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Диби В.Г., Касьяна О.П.,

Коротуна В.М., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства Фірма "ЄВГО" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками при виконанні трудових обов'язків, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства Фірма "ЄВГО" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2012 року,

У травні 2010 року відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) фірма "ЄВГО" звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 працювала на його підприємстві з 1 червня 2007 року на посаді адміністратора супермаркету "Будинок меблів" та очолювала бригаду матеріально-відповідальних осіб. ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6 працювали у ВАТ фірма "ЄВГО" на посадах продавців непродовольчих товарів до серпня 2009 року. 1 січня 2009 року між ним та відповідачами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Згідно з наказом № 95 від 6 серпня 2009 року у зв'язку зі зміною складу бригади матеріально-відповідальних працівників, у період з 7 серпня 2009 року по 9 серпня 2009 року було проведено контрольну перевірку інвентаризації матеріальних цінностей і виявлено недостачу меблів, загальною вартістю 51 011 грн 36 коп. Усі члени бригади, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6 були повідомлені належним чином про час та місце проведення інвентаризації, однак на її проведення не з'явились. За результатами проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей 7 серпня 2009 року були складені акти перевірки №№ 81, 82, 83, 84. У результаті проведеної інвентаризації було виявлено недостачу, яка утворилась внаслідок безвідповідального ставлення членів бригади до збереження товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку з чим позивач просив стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 51 011 грн 36 коп., тобто по 12 752 грн 84 коп. з кожного.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2012 року, у задоволені позову відкритого акціонерного товариства фірма "ЄВГО" відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ Фірма "ЄВГО", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати указані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач не довів підстав свого позову, а саме не довів, що нестача матеріальних цінностей сталась з вини відповідачів, оскільки їм не було створено всіх необхідних умов для виконання покладених на них обов'язків.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6 працювали на ВАТ Фірма "ЄВГО": ОСОБА_3 - на посаді адміністратора, а ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6 - продавцями непродовольчих товарів супермаркету "Будинок меблів".

1 січня 2009 року між відповідачами та ВАТ фірма "ЄВГО" було укладено договір про повну бригадну відповідальність. Договір про колективну (бригадну) відповідальність був укладений з усім колективом відповідачок та підписаний з кожною з них, згідно з доданої до матеріалів справи копії договору.

Ніяких доказів незаконності укладання договорів про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність відповідачами надано не було, договір не оспорений.

Згідно з наказом № 95 від 6 серпня 2009 року у зв'язку зі зміною складу бригади матеріально-відповідальних працівників, в період з 7 серпня 2009 року по 9 серпня 2009 року було проведено контрольну перевірку інвентаризації матеріальних цінностей.

За результатами проведеної інвентаризації, згідно актів контрольної перевірки інвентаризації цінностей №№ 81, 82, 83, 84 від 7 серпня 2009 року встановлено недостачу товарно-матеріальних цінностей у розмірі 218 812 грн. Після проведеної бухгалтерією звірки за вирахуванням вартості товару, що являється некомплектним, пересорту, а також вирахування надлишків, що були виявлені при проведенні інвентаризації, остаточна сума недостачі складає 51 011 грн 36 коп.

Проте причини утворення недостачі товару в зазначених актах не зазначено.

Також судами зазначено, що позивачем не було створено усіх необхідних умов для виконання відповідачами своїх обов'язків, пославшись на пояснення відповідачів про те, що до складів, де зберігались матеріальні цінності, які передавались відповідачам на відповідальне зберігання, мали доступ не лише відповідачі, а й інші працівники підприємства, а також працівники іншого підприємства.

Проте у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України суди не звернули уваги на те, що за період укладення договору про повну колективну матеріальну відповідальність від 1 січня 2009 року до дати звільнення відповідачів охороною підприємства не було зафіксовано жодного випадку несанкціонованого виносу товарно-матеріальних цінностей із залу магазину; відсутні і заяви відповідачів про нестворення всіх необхідних умов для виконання обов'язків. При цьому директор ВАТ фірма "Євго" Головко Є.В. пояснив, що нестача цінностей відбулась лише з причини їх неправильного обліку, який був зроблений виключно відповідачами.

При цьому в матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_3 на ім'я генерального директора в яких вона вказує про продаж певного товару з проханням засвідчити у документах відповідні операції щодо його руху.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, застосував положення ст. 137 КЗпП України, відповідно до якої суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

На порушення наведеної норми права суд не зменшив розмір шкоди, якщо встановив вину роботодавця, а повністю відмовив у задоволенні позовних вимог.

Ураховуючи, що судами не встановлені всі фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства Фірма "ЄВГО" задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2012 року, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.