Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.

суддів: Диби В.Г., Касьяна О.П., Коротуна В.М., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьке шахтобудівельне підприємство", ОСОБА_1, товариства з

обмеженою відповідальністю "Гостиний двір", товариства з обмеженою відповідальністю "Галант", товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар-Дон" про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Галант" на заочне рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 грудня 2012 року,

У червні 2012 року публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна" (далі - ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна") звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 29 серпня 2008 року між закритим акціонерним підприємством "Банк Петрокоммерц-Україна" (правонаступником якого є ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна") та товариством з обмеженою відповідальністю "Донецьке шахтобудівельне підприємство" (далі - ТОВ "Донецьке шахтобудівельне підприємство") укладено кредитний договір № 031-08-08 відповідно до якого ТОВ "Донецьке шахтобудівельне підприємство" отримало кредит у розмірі 825 тис. доларів США зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном повернення до 27 серпня 2010 року.

Додатковою угодою № 8 від 21 липня 2009 року до кредитного договору встановлено ліміт фінансування в розмірі 510 тис. доларів США та строк користування траншем не більше ніж 331 діб.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов'язання за даним договором було укладено декілька договорів поруки, в тому числі 29 серпня 2008 року між банком та ТОВ "Галант", згідно з яким ТОВ "Галант" поручився перед банком за виконання позичальником у повному обсязі усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Оскільки боржник належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, позивач просив стягнути з боржника та поручителів заборгованість за кредитним договором у розмірі 701 297 доларів США, що еквівалентно 5 605 116 грн 24 коп.

Заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 грудня 2012 року, позов ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Донецьке шахтобудівельне підприємство", ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Гостиний двір" (далі - ТОВ "Гостиний двір"), товариства з обмеженою відповідальністю "Галант" (далі - ТОВ "Галант"), товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар-Дон" (далі - ТОВ "Оскар-Дон") на користь ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" суму заборгованості за кредитним договором в сумі 5 605 116 грн 24 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Галант" просить скасувати ухвалені судові рішення та справу передати на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки зобов'язання за основним договором не виконано, заборгованість за кредитним договором та проценти за користування кредитом не погашені, то відповідно дану заборгованість має бути стягнуто солідарно з боржника та поручителів за даним кредитним договором.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (Постанова Пленуму № 5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").

Судами встановлено, що 29 серпня 2008 року між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Донецьке шахтобудівельне підприємство" було укладено кредитний договір № 031-08-08, за умовами якого ТОВ "Донецьке шахтобудівельне підприємство" надано кредит у розмірі 825 тис. доларів США строком до 27 серпня 2010 року.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язання за даним договором було укладено декілька договорів поруки, в тому числі 29 серпня 2008 року між банком та ТОВ "Галант", згідно з яким ТОВ "Галант" поручився перед банком за виконання позичальником у повному обсязі усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Умовами договору поруки від 29 серпня 2008 року, а саме, пунктом 4.2, передбачено, що порука припиняється у випадку виконання боргових зобов'язань.

Згідно з п. 2.1. кредитного договору від 29 серпня 2008 року № 031-08-08/2 укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Донецьке шахтобудівельне підприємство" кінцевим терміном повернення позичальником кредитних грошових коштів є 27 серпня 2010 року.

ТОВ "Галант" як поручителю банком був надісланий лист № 27-07-799 від 04 травня 2012 року.

До суду з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 22 червня 2012 року.

Порука - це додатковий вид забезпечення вимог, тому передбачає особливі умови та строки на звернення з вимогами кредитора до поручителя та умови припинення договору поруки, а саме, ст. 559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Судами встановлено, що строк виконання основного зобов'язання закінчується 27 серпня 2010 року.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 559 ЦК України, кредитор втрачає право на звернення до поручителя у зв'язку з тим, що норми цієї статті передбачають презумпцію припинення договору поруки після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вирішуючи справу, суди не надали належної оцінки тому, що строк виконання основного зобов'язання сплинув 27 серпня 2010 року, а позивач на порушення вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України звернувся до відповідачів шляхом звернення до суду з позовом лише 22 червня 2012 року.

Посилання апеляційного суду на те, що поручитель не звернувся до суду з вимогою про визнання поруки припиненою, не свідчить про те, що положення ч. 4 ст. 559 ЦК України не підлягає до застосування.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Галант" задовольнити.

Заочне рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 грудня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.