Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства інфраструктури України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Дніпропетровського державного конструкторсько-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт" про поновлення на роботі, визнання наказу незаконним та його скасування, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника Міністерства інфраструктури України - Кравченка Олександра Вадимовича на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2012 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Дніпропетровського державного конструкторсько-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт" про поновлення на роботі, визнання наказу незаконним та його скасування, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на незаконність свого звільнення.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2012 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства транспорту та зв'язку України № 504-о від 7 грудня 2010 року "Про звільнення ОСОБА_4."; поновлено ОСОБА_4 на посаді виконуючого обов'язки директора Дніпропетровського державного конструкторсько-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт"; стягнуто з Дніпропетровського державного конструкторсько-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 130 604 грн. 40 коп.; вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник Міністерства інфраструктури України - Кравченко О.В. просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Судами попередніх інстанцій правильно визначено характер спірних правовідносин й вірно застосовані положення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника Міністерства інфраструктури України - Кравченка Олександра Вадимовича відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.