2а/0470/14061/12 Про накладення ДПІ арешту на кошти ТОВ - 24.01.2017 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року по справі № 2а/0470/14061/12 за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВС Плюс" про накладення арешту на кошти, -

Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВС Плюс" про накладення арешту на кошти.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 460674,71 грн. У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, на його адресу було направлено податкові вимоги № 1/115 від 06 квітня 2010 року та № 2/140 від 06 травня 2010 року. З метою виявлення активів платника податків був направлений запит до Криворізького гірничопромислового територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, при цьому, згідно отриманої відповіді, рухоме та нерухоме майно за відповідачем не зареєстровано. Позивачем вживались заходи стосовно встановлення наявності майна у відповідача, разом з тим, акт опису майна у податкову заставу або про відсутність такого майна, на підставі статті 89 Податкового кодексу України не складався.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Порядок реалізації такого права викладено у статті 94 Податкового кодексу України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року № 1398 (z0009-12) .

При цьому, відповідно до п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків визначено, що для застосування арешту коштів на рахунках платника податків податковий орган подає до суду позовну заяву у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку. Податковим кодексом України (2755-17) та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

В той же час, відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що окрім права податкового органу звертатись з вказаним позовом до суду, у податкового органу існує і певний обов'язок по дотриманню порядку, як то звернення до суду саме у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та надання належних і допустимих доказів того, що у платника податків відсутнє майно та\або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та\або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відтак, сама по собі наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування арешту коштів платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивачем не приймалось рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку, а відтак, відсутні законодавчо передбачені обставини, які б давали право для вирішення питання про арешт майна платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком судів з приводу того, що податковий орган окрім застосування арешту коштів та майна відповідача має інші важелі погашення податкового боргу, наприклад, стягнення податкового боргу в судовому порядку, переведення платником податків прав вимоги дебіторської заборгованості.

Таким чином, ухвалені по справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційні скарзі позиція позивача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.