Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.

суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє від імені публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2012 року,

У березні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. В обґрунтування вимог зазначало, що між сторонами був укладений кредитний договір, умови якого остання не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 16 лютого 2011 року складає 35340,14 доларів США. На забезпечення виконання зобов'язання з відповідачем 16 липня 2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого була належна їй квартира АДРЕСА_1.

Посилаючись на порушення ОСОБА_3 зобов'язань, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості по кредитному договору та виселити із квартири відповідача і інших осіб, які зареєстровані і проживають в ній.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 35340, 14 доларів США, що за курсом НБУ складає 280600 грн. 72 коп. Звернуто стягнення на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Держаного реєстру прав власності, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вирішено питання про стягнення судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_4, яка діє від імені публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить змінити оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про виселення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки зобов'язання за кредитним договором не виконуються, то необхідно звернути стягнення на майно відповідача, однак без виселення її з квартири.

З такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Із матеріалів справи вбачається, що 16 липня 2008 року між публічним акціонерним товариством "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № KGKWGK01580002, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 31844,20 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

На забезпечення виконання цього зобов'язання було укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, -квартиру № 38, загальною площею 42,32 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором не виконує.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2011 року за вих. № 30.1.0.0/2-143 публічним акціонерним товариством "ПриватБанк" на адресу відповідача було направлено вимогу про звільнення квартири.

Правового обґрунтування вирішення спору в частині вимог про виселення оскаржувані судові рішення не містять. В них лише зазначені окремі норми права, якими регулюються правовідносини з приводу виселення осіб, які проживають у квартирах (будинках), які є предметом іпотеки і на які звернуто стягнення.

Однак, висновки про те, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню позов у цій частині в рішенні суду як першої так і апеляційної інстанції відсутні.

Такі порушення судами норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 213, 214, 315 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в частині вимог про виселення, тому судові рішення в цій частині не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, а справа передачі в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються. Тому, виходячи з положень ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не перевіряє їх законність поза межами доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє від імені публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2012 року в частині вирішення позовних вимог про виселення скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.