6-51230св12 Про виселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та стягнення майнової шкоди - 10.04.2013 Прийняття

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів:Кадєтової О.В., Наумчука М.І., Мостової Г.І., Остапчука Д.О.,-розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про виселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та стягнення майнової шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з вчиненням правочину під впливом оману, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2012 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_8, треті особи: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про виселення з квартири АДРЕСА_1, усунення перешкод у користуванні вказаним жилим приміщенням та стягнення майнової шкоди в розмірі 1100 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що за рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2002 року договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 19 червня 1997 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано недійсним, проте відповідачі вказане рішення суду не виконують, виселятись в добровільному порядку не бажають, чинять перешкоди їй у користуванні власністю. Просила виселити відповідачів із спірної квартири, зобов'язати їх усунути перешкоди у користуванні нею приміщенням квартири шляхом звільнення спірної квартири від належного їм майна та передачі ключів від вхідних дверей, будинкової книги, технічного паспорту, договорів з комунальними підприємствами та розрахункових книжок по оплаті за споживчі житлово-комунальні послуги, а також стягнути з них 1100 грн. майнової шкоди, яку вона понесла в результаті звернення до нотаріуса за відновленням свого порушеного права.

В квітні 2011 року ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічним позовом про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з вчиненням правочину під впливом обману та з урахуванням уточнень до зустрічних позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_6 201322 грн. вартості квартири станом на день розгляду справи, інфляційні витрати в розмірі 56830 грн. 87 коп. та 3% річних в розмірі 14692 грн. 18 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Виселено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1, зобов'язавши їх усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_6 приміщенням квартири шляхом звільнення квартири від належного їм майна та передачі ключів від вхідних дверей, будинкової книги, технічного паспорту, договорів з комунальними підприємствами та розрахункових книжок по оплаті за споживчі житлово-комунальні послуги. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. В задоволені зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2012 року, вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено, у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалене у справі рішення апеляційного суду в частині первісного позову скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Судами встановлено, що 19 червня 1997 року між ОСОБА_6 в особі представника за довіреністю ОСОБА_13 та ОСОБА_7 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого остання разом з іншими членами сім'ї вселилась до спірної квартири (а.с. 116).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2002 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 19 червня 1997 року приватним нотаріусом ОСОБА_14 за реєстром №Д-1059, укладений між ОСОБА_6, від імені якої діяла ОСОБА_13 по дорученню та ОСОБА_7 визнано недійсним. Зобов'язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 та ОСОБА_12 вказану квартиру. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 55826 грн. вартості даної квартири. В частині визнання права власності на 1/2 спірної квартири відмовлено (а.с. 8).

Постановою державного виконавця ДВС Івано-Франківського МУЮ Івано-Франківської області від 21 червня 2006 року на виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження (а.с. 9). Відповідно до актів державного виконавця від 6 липня 2006 року, від 10 липня 2006 року, ОСОБА_7 від виконання рішення щодо повернення спірної квартири ОСОБА_6 відмовляється (а.с.10-11).

Згідно свідоцтва від 2 листопада 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_15 останньою було передано ОСОБА_7 заяву ОСОБА_6 щодо необхідності звільнення спірної квартири, виселення та зняття з реєстрації у вказаній квартирі (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається, зокрема, в копії фіскального чеку №4023 від 16 лютого 2012 року зазначено, що на ім'я ОСОБА_7 здійснено електронний переказ через Полтавський центр поштового зв'язку №1 грошової суми в розмірі 55826 грн. (а.с. 84).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 150 ЖК Української РСР, передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 щодо виселення відповідачів зі спірної квартири суд першої інстанції виходив з того, що права позивача за первісним позовом, як власника спірної квартири порушені, відповідачі чинять перешкоди у користуванні власністю, а отже відповідно до ст.ст. 386, 391 ЦК України та ст. 116 ЖК України підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що відповідачі самоправно зайняли спірну квартиру.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову апеляційний суд виходив з того, що рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2002 року у встановлений законом строк до виконання не пред'являлось, а отже не підлягає до виконання. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що матеріалами справи самоправне зайняття відповідачами спірної квартири не підтверджено, а отже підстави для застосування норм передбачених ч. 3 ст. 116 ЖК України відсутні. Проте не звернув увагу на те, що діями відповідачів за первісним позовом порушуються права позивача ОСОБА_6, якій за рішенням суду належить право власності на спірну квартиру та неправильно застосував норми права, які не відповідають правовідносинам між сторонами, оскільки ст. 391 ЦК України гарантує власнику право на захист його права власності від порушень, не пов'язаних із позбавлення володіння.

Суд не звернув уваги на те, що крім вимог про виселення були заявлені вимоги про усунення перешкод шляхом звільнення квартири від належного їм майна та передачі ключів від вхідних дверей, будинкової книги, технічного паспорту, договорів з комунальними підприємствами та розрахункових книжок по оплаті за споживчі житлово-комунальні послуги.

Отже, судом апеляційної інстанції не з'ясовано всі обставини у справі, не досліджено докази та не надано їм належної оцінки.

Оскільки допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи в частині первісного позову, рішення суду апеляційної інстанції у цій частині підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволені зустрічного позову ОСОБА_7 не оскаржується.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2012 року в частині позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про виселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та стягнення майнової шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.