Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.

суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут 77" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24 грудня 2012 року,

У червні 2012 року ОСББ "Добробут 77" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості. Зазначало, що відповідачі зареєстровані у АДРЕСА_1. Утримання вказаного будинку та прибудинкової території здійснює позивач. Згідно відомостей бухгалтерії ОСББ "Добробут 77" заборгованість відповідачів за надані їм житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, становить 1994 грн. 67 коп. Тому, позивач просив стягнути кошти в такому розмірі на свою користь з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24 грудня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСББ "Добробут 77" заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 1898 грн. 40 коп., 3 % річних - 50 грн. 07 коп. та оплату послуг на правову допомогу у розмірі 2571 грн. 21 коп. Вирішено питання щодо судового збору.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просять скасувати оскаржувані рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, закрити провадження у справі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги і стягуючи заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території, яка утворилась за період з 1 січня 2011 року по 1 жовтня 2012 року у сумі 1898 грн. 40 коп. та 3% річних у розмірі 50 грн. 07 коп., суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що така заборгованість у солідарному порядку підлягає стягненню з осіб, які зареєстровані у квартирі.

Однак, погодитись з таким висновком неможливо.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є членами їх сім'ї.

Апеляційний суд, перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, зазначив, що власником квартири є лише ОСОБА_3

У судових рішеннях відсутні докази на підтвердженнях висновків щодо власника (власників) спірної квартири, пов'язані з цим обставини не встановлені.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.

Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких витратах визначається його власником і обов'язки по оплаті вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).

При стягненні з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території зазначені положення законодавства не враховані.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У рішенні суду першої інстанції не зазначені підстави, на яких власник та члени його сім'ї несуть солідарний обов'язок по оплаті послуг на утримання будинку і прибудинкової території.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін суд апеляційної інстанції вказаних помилок не виправив.

Допущені судами при розгляді справи порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24 грудня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.