Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Диби В.Г.,Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про стягнення коштів, неустойки та моральних збитків, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2012 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на його користь 41 500 грн матеріальних збитків, 5 тис. грн моральної шкоди, 28 337 грн 82 коп. неустойки за прострочення виконання зобов'язання та судові витрати.

Позовні вимоги мотивував порушенням відповідачем умов договору на виготовлення меблів, укладеного між сторонами у справі 14 квітня 2010 року, щодо виготовлення доставки та встановлення меблів у строк визначений договором, тобто до 21 червня 2010 року.

Посилаючись на положення норм ст. ст. 526, 610, 611, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 22, 24 ЗУ "Про захист прав споживачів" та умови договору від 14 квітня 2010 року, просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача сплачені за договором грошові кошти в розмірі 41 500 грн, 28 337 грн 82 коп. неустойки за прострочення виконання зобов'язання та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з відповідача в дохід Держави 698 грн 38 коп. судового збору.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплачених за договором грошових коштів у розмірі 41 500 грн та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові, крім того, зменшено розмір судового збору, що підлягає стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 в дохід Держави до 283 грн 38 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2010 року між сторонами у справі було укладено договір на виготовлення меблів за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, реєстрацію проведено 18 жовтня 2004 року) зобов'язалася до 21 червня 2010 року виготовити доставити та встановити кухонні меблі ОСОБА_6 Загальна вартість заказу становить 45 780 грн.

Згідно договору замовником сплачена передплата за виготовлення меблів у розмірі 34 500 грн, що не заперечується сторонами, також, 15 червня 2010 року позивачем було сплачено відповідачеві ще 7 тис. грн за договором.

Частково задовольняючи позовні вимоги і стягуючи з відповідача сплачені за договором грошові кошти в розмірі 41 500 грн, пеню, станом на 01 березня 2012 року (за 619 днів), в розмірі 0,1 % від вартості товару за кожен день прострочення, а саме 28 337 грн 82 коп., та судові витрати, суд першої інстанції керувався нормами ст. ст. 509, 526, 530, 549, 550 ЦК України і виходив з доведеності факту невиконання відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем.

Районний суд встановив, що замовлені за договором меблі фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 не виготовлені не доставлені та не встановлені позивачу, з врахуванням того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у разі порушення боржником зобов'язання за договором позивач набув права на стягнення неустойки. Задоволені позовні вимоги є обґрунтованими.

Скасовуючи рішення районного суду в частині стягнення з відповідача сплачених за договором грошових коштів, апеляційний суд виходив з того, що правовідносини між сторонами регулюються, в тому числі, Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , статтею 10 якого не передбачено такого права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) як стягнення коштів переданих за договором у вигляді відшкодування збитків без розірвання договору.

Позивач не просив розірвати договір, а також захистити його права у спосіб передбачений ст. 10 ЗУ "Про захист прав споживачів", тому підстави для стягнення з відповідача сплачених за договором грошових коштів відсутні.

Такі висновки апеляційного суду є законними і обґрунтованими.

Відповідно до вимог п. п. 3, 22 ст. ЗУ "Про захист прав споживачів" (1023-12) виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Укладаючи договір 14 квітня 2010 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_7, як суб'єкт господарювання, взяла на себе зобов'язання по виконанню робіт по виготовленню меблів та наданню послуг з їх доставки та встановлення, а ОСОБА_6, як фізична особа, виступив замовником таких робіт та послуг.

Таким чином, між сторонами у справі на підставі договору виникли правовідносини між споживачем та продавцем (виконавцем). Позивач звернувся до суду за захистом свого права, як споживача послуг по виготовленню та встановленню продукції (меблів).

Відповідно до вимог ст. 2 ЗУ "Про захист прав споживачів" законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови № 5 від 12 квітня 1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" (v0005700-96) при вирішенні цих справ суди мають виходити насамперед із положень Закону "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Статтею 10 ЗУ "Про захист прав споживачів" визначено права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).

Частиною 1 цієї статті вказано, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків.

Позовні вимоги про розірвання договору ОСОБА_6 не заявлялися, тому підстави для стягнення збитків у вигляді повернення отриманих відповідачем за договором коштів відсутні.

Разом з тим, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені, станом на 01 березня 2012 року (за 619 днів), в розмірі 0,1 % від вартості товару за кожен день прострочення, апеляційний суд погодився з встановленими судом першої інстанції обставинами про те, що замовлені за договором меблі фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 не виготовлені не доставлені, не встановлені позивачу та дійшов до висновку про обґрунтованість позову в цій частині з врахуванням умов п. 5 договору.

Такі висновки апеляційного суду законними і обґрунтованими визнати не можна.

Відповідно до п. 5 договору від 14 квітня 2010 року у випадку порушення строків установки меблів виконавець сплачує замовникові неустойку в розмірі 0,1 % вартості товару за кожний день прострочення.

Зі змісту оскаржуваного рішення апеляційного суду (а. с. 153 зворот) вбачається що позивач підтвердив, що кухонні меблі були доставлені. Договором від 14 квітня 2010 року передбачена умова оплати залишку вартості заказу в розмірі 25 % при його доставці. У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що замовлені меблі було доставлено вчасно, усі роботи за договором виконано, претензій з боку позивача не було, що підтверджується фактом сплати позивачем 7 тис. грн 15 червня 2010 року, згідно умов договору. Оскільки договірні зобов'язання виконано вчасно у повному об'ємі, то підстав для стягнення пені немає.

Такі доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 не спростовані позивачем, тому висновки апеляційного суду про законність рішення суду першої інстанції в цій частині є передчасними.

Зі змісту п. 21 зазначеної вище постанови Пленум Верховного Суду України вбачається, що при вирішенні вимог про майнові стягнення, повернення майна, покладення майнової відповідальності судам слід перевіряти додержання строків позовної давності, передбачених статтями 71, 72 ЦК. Наприклад, для пред'явлення позовів про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено шестимісячний строк давності.

У тому разі коли на момент звернення з позовом виконання зобов'язань було прострочено понад шість місяців, стягнення неустойки (штрафу, пені) за минулий час обмежується останніми шістьма місяцями перед зверненням до суду, якщо не будуть визнані поважними причини пропуску.

Стягуючи з відповідача неустойку за весь час прострочення зобов'язання (за 619 днів), суди не врахували наведених вище роз'яснень та доводів відповідача про відсутність правових підстав для застосування до неї таких санкцій.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення в силі рішення районного суду підлягає скасуванню з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року скасувати в частині залишення без змін заочного рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2012 року про стягнення з відповідача на користь позивача 28 337 грн 82 коп. неустойки за прострочення виконання зобов'язання та передати справу в скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.