Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів Касьяна О.П., Коротуна В.М.,

Попович О.В., Штелик С.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Віталфарма" до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та зустрічним позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Віталфарма", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсними пункту договору, зобов'язання укласти договір, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від

26 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2011 року,

У липні 2009 року приватне підпримство "Віталфарма" ( далі - ПП "Віталфарма") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 червня 2008 року між ПП "Віталфарма" та ОСОБА_3 укладено попередній договір, за умовами якого з моменту набуття відповідачем права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться по АДРЕСА_1 та отримання підприємством письмового повідомлення про це й копій правоустановлюючих документів на об'єкт купівлі-продажу, у строк до 1 серпня 2008 року сторони зобов'язались укласти договір купівлі-продажу на умовах, встановлених попереднім договором. Для підтвердження своїх зобов'язань і забезпечення їх виконання 4 липня 2008 року підприємство сплатило завдаток у розмірі 969 940 грн, однак договір з вини відповідача укладено не було.

Під час розгляду справи ПП "Віталфарма" уточнило свої позовні вимоги, просило стягнути з ОСОБА_3 за невиконання зобов'язань, передбачених попереднім договором 969 940 грн, та 1 939 880 грн суми завдатку в подвійному розмірі.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до

ПП "Віталфарма" про визнання недійсними останнього речення пункту 1 та фрази із пункту 13 попередного договору, укладеного між сторонами 4 липня 2008 року, й зобов'язати ПП "Віталфарма" укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу за вказаною адресою відповідно до істотних умов, погоджених сторонами в попередньому договорі 4 липня 2008 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від

24 березня 2011 року, у задоволенні позову ПП "Віталфарма" та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2011 року касаційну скаргу ПП "Віталфарма" задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада

2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 969 640 грн скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПП "Віталфарма" 969 640 грн; у решті зазначені судові рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року за касаційною скаргою ОСОБА_5 в порядку ст. 348 ЦПК України рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2011 року скасовано, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2011 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня

2012 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційний скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПП "Віталфарма" і задоволення зустрічного позову ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір щодо позовних вимог приватного підприємства "Віталфарма" до ОСОБА_3 про відшкодування збитків суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено, що невиконання зобов'язань, передбачених пунктом 13 попереднього договору, відбулося саме з вини відповідача.

Проте погодитись з такими висновками судів не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 24 червня 2008 року між сторонами був укладений попередній договір, за умовами якого вони домовились у строк до 1 серпня 2008 року укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 2,95 га.

4 липня 2008 року сторонами були підписані та нотаріально посвідчені зміни до попереднього договору, відповідно до яких вони домовились протягом двадцяти днів з моменту набуття відповідачем у власність цілісного майнового комплексу й отримання позивачем від останнього письмового повідомлення та копій правоустановлюючих документів на майно укласти основний договір; ПП "Віталфарма" зобов'язалось набути у власність указане майно у строк до 25 липня 2008 року. На підтвердження свого наміру, згідно з пунктом 5 попереднього договору ПП "Віталфарма" сплатило ОСОБА_3 969 940 грн. Пунктом 13 попереднього договору передбачалось, що в разі ненабуття ОСОБА_3 у власність цілісного майнового комплексу в зазначений у договорі строк, відмови ПП "Віталфарма" від підписання та нотаріального посвідчення основного договору ОСОБА_3 зобов'язується до 20 серпня 2008 року повернути підприємству 1 939 880 грн, а в разі необгрунтованої відмови ПП "Віталфарма" від підписання основного договору сплачений ним завдаток у розмірі 969 940 грн залишається у ОСОБА_3

За договором купівлі-продажу від 29 липня 2008 року ОСОБА_3 набув право власності на цілісний майновий комплекс, завершив оформлення документів, які дозволили б йому здійснити продаж цього майна, 16 вересня 2008 року.

Згідно з вимогами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Необґрунтоване ухилення однієї зі сторін від укладення основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (частина друга статті 635 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України (435-15) покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.

Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Суди першої, другої та касаційної інстанцій зазначивши, що позивачем не доведено вину відповідача в невиконанні зобов'язань за попереднім договором, допустили неправильне застосування норми матеріального права, а саме: статті 614 ЦК України, оскільки відсутність своєї вини повинна довести особа, яка порушила зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи вважає, що рішення судів першої, другої та касаційної інстанцій, ухвалені у даній справі, підлягають скасування в частині позовних вимог приватного підприємства "Віталфарма" до ОСОБА_3 про відшкодування збитків з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення відповідають вимогам закону, підстав для їх скасування колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не вбачає.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2010 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2011 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2011 року скасувати в частині позовних вимог приватного підприємства "Віталфарма" до ОСОБА_3 про відшкодування збитків з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2010 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2011 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.