Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.

Дербенцевої Т.П., Олійник А.С.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою

за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою через представника, на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 18 вересня 2012 року, -

У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, просив виділити йому в натурі 11/20 часток житлового будинку АДРЕСА_1, та встановити порядок користування земельною ділянкою.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 11/20 часток житлового будинку НОМЕР_1 належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 серпня 1974 року та договору дарування від 11 жовтня 1990 року. Відповідач ОСОБА_4 є власником 9/20 будинку згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 листопада 2004 року. При переході права власності на частку у житловому будинку питання щодо земельної ділянки не вирішувалося, фактичний порядок користування земельною ділянкою порушує його права землекористувача. Будинок просив поділити на підставі ст. 367 ЦК України відповідно до ідеальних часток у праві власності на нього.

Рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 8 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 18 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову. Встановлено порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 згідно Додатку № 9 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня 2012 року за порядком користування, який склався. Виділено у користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 467 кв. м, пофарбовану на схематичному плані Додатку № 9 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня 2012 року у жовтий колір. Виділено у користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 788 кв. м, пофарбовану на схематичному плані Додатку № 9 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня 2012 року у синій колір. У спільному користуванні співвласників залишено земельну ділянку площею 14 кв. м. Вирішено питання про судові витрати. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 1974 року успадкував 11/80 часток житлового будинку АДРЕСА_1. 33/80 частки вказаного домоволодіння ОСОБА_3 отримав за договором дарування від 11 жовтня 1990 року.

Відмовляючи у задоволенні позову про поділ будинку, суд першої інстанції виходив із того, що згідно ідеальних часток співвласників у домоволодінні АДРЕСА_1 поділити в натурі житловий будинок з технічної точки зору є неможливим.

У цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося.

Відмовляючи у задоволенні позову про встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що встановити місце розташування земельної ділянки площею 750 кв. м. на загальній площі 1 269 кв. м. є неможливим, тому позов задоволенню не підлягає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою та задовольняючи позов у цій частині, апеляційний суд виходив із того, що між співвласниками існує угода щодо порядку користування спірною земельною ділянкою, загальна площа земельної ділянки складає 1 269 кв. м.

З такими висновками апеляційного суду погодися не можна.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Судами встановлено, що земельна ділянка не приватизована.

У висновку повторної комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня 2012 року зазначено, що згідно даних БТІ за домоволодінням АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка площею 750 кв. м. Площа земельної ділянки збільшилася до 1 269 кв. м. за рахунок розробки схилу гори. Межові знаки не винесені в натурі ( на місцевості), а тому встановити місце розташування 750 кв.м. на площі 1269 кв.м., що знаходиться у користуванні, неможливо.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про відмову позивачу у позові про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Оскільки апеляційний суд у зазначеній частині помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, у відповідності до

ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції про відмову ОСОБА_3 у позові про визначення порядку користування земельною ділянкою. У зв"язку з частковим задоволенням позову апеляційний суд ухвалив нове рішення і у частині розподілу судових витрат, а тому і в цій частині рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції у частині відмови позивачу у позові про виділ частки будинку в натурі не оскаржувалося. Зазначивши про те, що справа переглядається в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд у резолютивній частині рішення зазначив про залишення рішення без змін у частині вирішення спору про поділ будинку. З огляду на викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити .

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 18 вересня 2012 року скасувати, рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 8 травня 2012 року у частині відмови у позові ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та у частині розподілу судових витрат залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.