Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Луспеника Д.Д., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору найму жилого приміщення та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року,

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані відповідачі та користуються квартирою на підставі договору найму, укладеного 21 травня 1998 року між нею та ОСОБА_5 Проте в зазначеній квартирі фактично проживає тільки ОСОБА_7, створюючи перешкоди в користуванні жилим приміщенням іншим членам сім'ї: ОСОБА_5, ОСОБА_6, та їй як власнику квартири.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд розірвати договір найму квартири АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_7 такою, що втратила право користування квартирою та виселити її без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 липня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено. Розірвано договір найму квартири АДРЕСА_1, укладений 21 травня 1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, виселено ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 за вказаною вище адресою без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_7 без надання іншого жилого приміщення скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. У решті - рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_7 без надання іншого жилого приміщення, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2012 року, яким установлено, що ОСОБА_7 вселилась та зареєстрована в спірній квартирі як член сім'ї власника й у встановленому законом порядку набула право користування нею є преюдиційним.

Отже, укладення ОСОБА_5 зі своєю матір'ю - ОСОБА_4, договору найму житла не має правового значення для відповідача ОСОБА_7 й не тягне для неї будь-яких наслідків, оскільки вона вселилась та користується квартирою не за договором найму, а як член сім'ї.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.