6-26983св12 Про поділ спільного майна подружжя - 27.03.2013 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 серпня 2011 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2012 року, -

У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 27 листопада 2004 року по 12 листопада 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 1 червня 2007 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1, яку зареєстрували на ОСОБА_4

19 липня 2007 року між нею та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 42 630 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_15, яка згодом була переведена у нежиле приміщення. У забезпечення виконання вказаного кредитного договору 19 липня 2007 року був укладений договір іпотеки, предметом якого стала придбана квартира.

Крім того, зазначала, що за час спільного проживання з ОСОБА_4 було придбане інше майно: диван вартістю 5 000 грн.; холодильник Bosh вартістю 6 000 грн.; газова плита з електродуховкою Whirpool вартістю 4 000 грн.; телевізор Philips вартістю 7 000 грн.; телевізор Philips вартістю 1 800 грн.; соковижималка Philips вартістю 1 500 грн.; домашній кінотеатр Samsung вартістю 1 500 грн.; пральна машина Bosh вартістю 4 000 грн.; спальний гарнітур Kent вартістю 3 000 грн.; фотокамера Canon вартістю 2 000 грн.; мікрохвильова піч Zanussi вартістю 700 грн.; телевізор Philips вартістю

8 000 грн.; телевізор Sony вартістю 800 грн.; ноутбук Asus вартістю 5 000 грн.; холодильник Bosh вартістю 4 000 грн.; газова плита INDESIT вартістю

2 000 грн.; пральна машина ARDO вартістю 1 500 грн.; м'який куточок вартістю 1 200 грн.; диван вартістю 800 грн.

Посилаючись на викладені обставини та на те, що на її утриманні залишилося двоє малолітніх дітей ОСОБА_3 просила визнати спільною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 та нежиле приміщення по АДРЕСА_15; визнати спільним боргове зобов'язання подружжя за кредитним договором № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 року, укладеним між нею та ПAT "Райффайзен Банк Аваль" та відступити від рівності часток. Просила поділити між ними у натурі нерухоме майно та спільне зобов'язання у такому порядку:

- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на нежиле приміщення по АДРЕСА_15;

- змінити сторону боржника у кредитному договорі від 19 липня 2007 року з неї на ОСОБА_4 із припиненням її зобов'язань по цьому договору;

- змінити сторону іпотекодавця у договорі іпотеки від 19 липня 2007 року з неї на ОСОБА_4 із припиненням її зобов'язань по цьому договору;

- залишити у її користуванні диван вартістю 5 000 грн.; холодильник Bosh вартістю 6 000 грн.; газову плиту з електродуховкою Whirpool вартістю 4 000 грн.; телевізор Philips вартістю 7 000 грн.; телевізор Philips вартістю 1 800 грн.; соковижималку Philips вартістю 1 500 грн.; домашній кінотеатр Samsung вартістю 1 500 грн.; пральну машинку Bosh вартістю 4 000 грн.; спальний гарнітур Kent вартістю 3 000 грн.; фотокамеру Canon вартістю 2 000 грн. У користуванні ОСОБА_4 залишити мікрохвильову піч Zanussi вартістю 700 грн.; телевізор Philips вартістю 8 000 грн.; телевізор Sony вартістю 800 грн.; ноутбук Asus вартістю 5 000 грн.; холодильник Bosh вартістю 4 000 грн.; газову плиту Indezit вартістю 2 000 грн.; пральну машинку Ardo вартістю 1 500 грн.; м'який куточок вартістю 1 200 грн.; диван, вартістю 800 грн.

Також просила поділити 22000 доларів США, посилаючись на те, що на час припинення спільного подружнього проживання у них були збереження у зазначеному розмірі.

ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Свої вимоги обгрунтовув тим, що 10 червня 2004 року його дружина ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_4. Вказана квартира була придбана нею за кошти у розмірі 39 165,30 грн., надані у кредит ЗАТ "Приват Банк" 10 червня 2004 року.

Зазначав, що до реєстрації шлюбу ОСОБА_3 за кредитним договором сплатила лише 2 600 грн. кредиту, що становить 5,8 % вартості квартири, решту 94,2 % вартості кредиту, що становить 42 034,7 грн., сплачено із сімейного бюджету. Квартира АДРЕСА_1 та нежиле приміщення по АДРЕСА_15 придбані за час шлюбу та є спільною сумісною власністю.

ОСОБА_4, з урахуванням уточнень, просив визнати за ним право власності на 23/50 частки квартири АДРЕСА_4, ОСОБА_3 залишити 27/50 частки цієї квартири; визнати за ним та ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за кожним; залишити у спільній сумісній власності нежиле приміщення по АДРЕСА_15 до повного припинення зобов'язань за кредитним договором № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 року; стягнути з ОСОБА_3 грошову суму 137 721,72 грн., що становить половину від 275 443,44 грн. загальної суми коштів, які були спільним майном подружжя, однак без його відома були зняті відповідачкою та витрачені на власні потреби; визнати за ним особисте боргове зобов'язання перед ОСОБА_7 за договором позики від 31 серпня 2008 року у розмірі 25 000 доларів США, та визнати за ним право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 визнати право власності на 1/3 частки зазначеної квартири.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22 серпня 2011 року позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Поділено спільне майно подружжя та визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/5 частини квартири АДРЕСА_1, 2/5 частини вказаної квартири залишено у власності ОСОБА_4

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_15 Львівської області, іншу Ѕ частину вказаного нежитлового приміщення залишено у власності ОСОБА_3

Визнано спільним боргове зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перед ПAT "Райфайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 року.

Поділено у рівних частинах боргові зобов'язання за кредитним договором № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які становлять 28 999,86 доларів США заборгованості за основним боргом, що еквівалентно 231 128,88 грн., 3 519,98 доларів США заборгованості за відсотками, що еквівалентно 28 054,24 грн., 24 864,66 грн. нарахованої пені (штрафних санкцій).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПAT "Райфайзен Банк Аваль" 115 564,44 грн. заборгованості основного боргу, 12 432,33 грн. заборгованості за відсотками та 12 432,33 грн. нарахованої пені (штрафних санкцій) за кредитним договором № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 ПAT "Райфайзен Банк Аваль" 115 564,44 грн. заборгованості основного боргу, 12 432,33 грн. заборгованості за відсотками та 12 432,33 грн. нарахованої пені (штрафних санкцій) за кредитним договором № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 року.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на диван, холодильник BOSCH, газову плиту з електродуховкою WHIRPOOL, телевізор PHILIPS, соковижималку PHILIPS, домашній кінотеатр SAMSUNG, пральну машинку BOSCH, спальний гарнітур KENT, фотокамеру CANON.

У власності ОСОБА_4 залишено мікрохвильову піч ZANUSI, телевізор PHILIPS, телевізор SONI, ноутбук ASUS, холодильник BOSCH, газову плиту INDESIT, пральну машину ARDO, м'який куточок, диван.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 130 806,19 грн., що становить Ѕ частину від 261 612,39 грн., які були спільним майном подружжя.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2012 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 серпня 2011 року у частині визнання спільним борговим зобов'язанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" по кредитному договору № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 року, розподілу у рівних частках боргових зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_3

Рішення суду у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права на 23/50 частки квартири АДРЕСА_4 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 22/50 частини, а за ОСОБА_3 право власності на 28/50 частини квартири АДРЕСА_4.

Рішення суду у частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 3/5 частин квартири АДРЕСА_1 та залишення за ОСОБА_4

2/5 частини вказаної квартири змінено. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по Ѕ частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч.1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

При розгляді справи судами встановлено, що за кредитним договором від 10 червня 2004 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 39 165, 30 грн на придбання квартири АДРЕСА_4, яку купила на підставі договору купівлі-продажу від

10 червня 2004 року. 7 жовтня 2004 року зазначену квартиру передано в іпотеку з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань за договором від 10 червня 2004 року.

З 27 листопада 2004 року по 12 листопада 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. 1 червня 2007 року подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1, яку зареєстрували на ОСОБА_4 19 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит 42 630 доларів США на купівлю квартири АДРЕСА_15, яка згодом була переведена у нежиле приміщення. У забезпечення виконання вказаного кредитного договору 19 липня 2007 року був укладений договір іпотеки, предметом якого стала придбана квартира.

Визнавши за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кожним право власності на 1\2 нежилого приміщення АДРЕСА_15 та поділивши між ними у рівних частках 261 612, 39 грн., меблі, побутову техніку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене майно набуто подружжям у період шлюбу, є їх сумісною спільною власністю, на яку вони мають рівні права. У цій частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними.

Законними є судові рішення і в частині відмови у позові ОСОБА_3 про поділ 22000 доларів США та у частині відмови у позові ОСОБА_4 про визнання за ним боргового зобов"язання на 25000 доларів США перед ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_3 не довела витрачення коштів ОСОБА_4 22 000 доларів США, а ОСОБА_4 не довів наявність боргових зобов"язань на 25000 долів США.

У вищезазначеній частині судами правильно застосовані норми

ст.ст. 60, 70 СК України, при розгляді справи норми процесуального права не порушені.

Скасувавши рішення у частині вирішення спору по квартирі АДРЕСА_1 та визнавши за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках право власності на зазначену квартиру, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що квартира є спільним майном, набутим під час шлюбу, та відсутність підстав для відступлення від рівності часток.

Висновки судів у зазначеній частині доводами касаційної скарги не спростовуються, зводяться до переоцінки доказів та не являються підставами для скасування рішення апеляційного суду.

Є законним рішення апеляційного суду і в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про поділ між бувшим подружжям боргового зобов'язання та стягнення з кожної із сторін заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2007 року.

Встановлено, що боржником за кредитним договором є ОСОБА_3

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов"язанні може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Кредитор - банк заперечував проти зміни боржника, мотивуючи свою відмову положеннями ст. 520 ЦК України та тим, що ОСОБА_4 є поручителем за вказаним кредитним договором.

З огляду на викладене, відсутні підстави для скасування рішення апеляційного суду у цій частині, що не позбавляє ОСОБА_3 питання визнання ОСОБА_4 боржником за кредитним договором вирішити безпосередньо із банком чи шляхом пред"явлення позову про стягнення з ОСОБА_4 відповідної частини боргу, погашеної нею.

Разом з тим, із висновками апеляційного суду у частині вирішення спору щодо квартири АДРЕСА_4 погодитися не можна з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції щодо зазначеної квартири та визнавши за ОСОБА_4 право власності на 22/50 частки квартири АДРЕСА_4, апеляційний суд, пославшись на ч.7 ст. 57 Сімейного кодексу України, не звернув уваги на п.1 ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України та на те, що ОСОБА_3 стала власником квартири за договором купівлі-продажу квартири від 10 червня 2004 року, тобто, до шлюбу з ОСОБА_4

Дійшовши висновку про те, що борг за кредитним договором від

10 червня 2004 року погашався під час шлюбу сторін за рахунок спільних коштів подружжя, апеляційний суд не врахував, що за вказаним кредитним договором, укладеним до шлюбу, ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання самостійно відповідати за його виконання, на забезпечення виконання умов договору передала в іпотеку квартиру, придбану нею до шлюбу. При цьому суд не перевірив та не встановив, за рахунок чиїх коштів - особистих чи спільних здійснювалося погашення кредиту за договором від 10 червня 2004 року та не звернув уваги на те, що позовних вимог про стягнення відповідної частки погашених під час шлюбу суми за кредитним договором ОСОБА_4 не заявляв.

За таких обставин, у відповідності до ст. 338 ЦПК України рішення апеляційного суду у частині позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на частку квартири АДРЕСА_4 підлягає скасуванню із передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від

22 серпня 2011 року у частині вирішення спору про поділ нежилого приміщення АДРЕСА_15 про поділ грошових коштів у розмірі 261 612, 39 грн., про поділ меблів, побутової техніки, про поділ 22000 доларів США, про визнання за ОСОБА_4 боргового зобов"язання на 25000 доларів США перед ОСОБА_7 залишити в силі.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2012 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на частку квартири АДРЕСА_4 скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.