Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Олійник А.С.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості

за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 8 жовтня 2012 року, -

У квітні 2012 року публічне акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" ( далі - ПАТ "Облтеплокомуненерго") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання у АДРЕСА_1 у розмірі 8 150, 11 грн., посилаючись на те, що вказана заборгованість утворилася у період з 1 липня 2008 року по 28 лютого 2011 року внаслідок неналежного виконання відповідачами обов'язку щодо оплати вказаних послуг.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 8 жовтня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "Облтеплокомуненерго" заборгованість за теплову енергію у розмірі 8 150, 11 грн. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є власниками АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що квартира відповідачів облаштована системою централізованого опалення, внаслідок неналежного виконання ними обов'язку щодо оплати послуг теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 1 липня 2008 року по 28 лютого 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 8 150, 11 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначав, що фактично споживаючи послуги ПАТ "Облтеплокомуненерго", відповідачі мають з ним договірні відносини та зобов'язані оплачувати ці послуги. Та обставина, що відповідачі для гарячого водопостачання встановили електротитан, не може бути підставою відмови у позові, оскільки фактично ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 користуються послугами як теплопостачання, так і гарячого водопостачання.

Проте з висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року (далі - Закону), п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (630-2005-п) , до обов'язків споживача віднесено оплачувати послуги в установлені договором строки.

Статті 19, 20 Закону передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору. Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 (529-2009-п) "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".

Відмова споживача послуг від укладення договору суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону. У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року, прийнятій за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 335 ЦПК України (справа № 6-110цс12), та в силу положень ч. 2 ст. 214 ЦПК України є обов'язковою при розгляді даної справи.

З огляду на викладене, правильним є висновок апеляційного суду про те, що відповідачі в силу імперативних положень вищенаведених норм законодавства зобов'язані оплачувати отримані послуги.

Проте правильність встановлення судом першої інстанції обставин про те, які послуги відповідачами були отримані, апеляційний суд перевірив неналежним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, до якої приєдналися інші відповідачі, посилався на те, що позивачем не доведено надання послуг теплопостачання та гарячого водопостачання, щодо оплати яких заявлено позов, у квартирі взагалі відключено гаряче водопостачання, що підтверджується актом прийому водолічильників від 1 червня 2004 року.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, у порушення ст. 315 ЦПК України (1618-15) не навів в ухвалі мотивів, з яких дійшов висновку про отримання відповідачами теплопостачання та гарячого водопостачання, не встановив, чи є лічильник гарячого водопостачання, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, не встановив, чи проведено відключення гарячого водопостачання та чи є законним відключення, а відповідно, чи правильно позивачем нарахована сума заборгованості по кожному виду послуг.

З огляду на викладене, на підставі ст. 338 ЦПК України (1618-15) ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 8 жовтня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.