Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Лесько А.О., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - Київська районна у м. Донецьку рада, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Донецької області від 23 березня 2012 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6, третя особа Київська районна в м. Донецьку рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що на підставі рішення Київської районної в м. Донецьку ради від 14 лютого 1992 року квартира АДРЕСА_1 була включена до службових квартир та надана тесляру ЖЕД № 3 ОСОБА_4 та членам його родини: ОСОБА_8 та ОСОБА_3 На підставі рішення Київської районної в м. Донецьку ради від 16 лютого 1994 року вказана квартира була виключена з числа службових та був виданий ордер ОСОБА_4 та членам його родини: ОСОБА_8 та ОСОБА_3 Позивачі зазначають, що на момент надання їм квартири вона була вільною. Позивачі проживають у спірній квартирі із 1992 року, а з 2000 року в квартирі зареєстрована та проживає неповнолітня ОСОБА_9 13 червня 2008 року вказану квартиру було приватизовано, та видано свідоцтво про право власності на ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_9 Відповідач не проживає без поважних причин в спірній квартирі з 1990 року, тобто протягом 20 років. ОСОБА_6 звільнила квартиру за власною ініціативою та ніколи не ставила питання про вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою. Крім того, в 1992 року вона була виписана із спірної квартири за власною заявою.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 12 серпня 2011 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_6 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 23 березня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові про визнання ОСОБА_6 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того факту, що відповідач після того, як у 1992 році була виписана із спірної квартири, згідно із ст. ст. 61, 64 ЖК України не є наймачем жилого приміщення або членом його сім'ї. У зв'язку із цим суд обґрунтовано виходив із того, що положення ст. 71 ЖК України на правовідносини, що виникли, не поширюється.

Таким чином, апеляційний суд вірно встановив фактичні обставини справи, та відмовив в позові за його безпідставністю.

Доводи касаційної скарги, матеріали справи, оскаржуваного рішення суду, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 23 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.