Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Олійник А.С.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 5 жовтня 2012 року, -

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, зазначаючи, що 8 жовтня 2010 року між ним як суб'єктом підприємницької діяльності та ОСОБА_4 було укладено трудовий договір, на підставі якого відповідачка обіймала посаду менеджера зі збуту матеріальних цінностей до 27 березня 2012 року. 16 лютого 2012 року у ювелірному відділі КООП "Універмаг" на робочому місці ОСОБА_4 виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей - золотих виробів на суму 107 863 грн.

Посилаючись на те, що недостача дорогоцінного каміння допущена внаслідок недбалості відповідачки у роботі, ОСОБА_3 просив стягнути з неї 107 863 грн у відшкодування матеріальної шкоди, 40 000 грн моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 2 серпня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 107 863 грн у відшкодування матеріальної шкоди та моральну шкоду у розмірі 2 500 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 5 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено: зменшено розмір майнової шкоди до 3 358 грн та моральної до 1 000 грн. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

При розгляді справи судами встановлено, що 8 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 як суб'єктом підприємницької діяльності та ОСОБА_4 було укладено трудовий договір, на підставі якого відповідачка обіймала посаду менеджера зі збуту матеріальних цінностей до 27 березня 2012 року. 16 лютого 2012 року у ювелірному відділі КООП "Універмаг" виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей - золотих виробів на суму 107 863 грн. За цим фактом порушено кримінальну справу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що недбалість ОСОБА_4 у роботі призвела до недостачі ювелірних виробів, на підставі Закону України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" (217/95-ВР) відповідачка несе повну матеріальну відповідальність за завдану шкоду.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір майнової шкоди до 3 358 грн. та моральної до 1 000 грн., апеляційний суд обґрунтовано, на підставі п. 2 ст. 134 КЗпП України, виходив із того, що під звіт відповідачка отримала лише дві одиниці товару вартістю 3 358 грн., відносно інших ювелірних виробів, недостачу яких було виявлено 16 лютого 2012 року, позивач не надав доказів про отримання таких цінностей відповідачкою ОСОБА_4 під звіт за довіреністю або іншим разовим документом.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення апеляційного суду ухвалено із дотриманням норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити..

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 5 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.