Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Олійник А.С.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави у особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, третя особа: обслуговуючий кооператив "Беркут-08" для індивідуального дачного будівництва про визнання недійсним державного акта на право вланості на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння

за касаційними скаргами ОСОБА_3, обслуговуючого кооперативу "Беркут-08" на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 31 травня 2012 року, -

У січні 2011 року прокурор Гагарінського району м. Севастополя звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 061156 про право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га, розташовану по АДРЕСА_1 у м. Севастополі, та витребувати вказану земельну ділянку із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Севастопольської міської ради.

Свої вимоги мотивував тим, що Севастопольська міська державна адміністрація не має повноважень розпоряджатись розташованими на території м. Севастополя землями, тому розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації "Про передачу у власність громадянам - членам обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Беркут-08" земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих у районі АДРЕСА_1 № 1016-р від 11 березня 2009 року, на підставі якого ОСОБА_3 видано державний акт про право власності на земельну ділянку, було скасовано розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 11 березня 2009 року № 1016-р" № 1803-р від 13 вересня 2010 року на підставі протесту прокурора. ОСОБА_3 безпідставно, всупереч порядку, встановленому нормами земельного законодавства, отримала державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 у м. Севастополі, оскільки із заявою про передачу вказаної земельної ділянки у власність, у тому числі про надання згоди на розробку проекту відведення до Севастопольської міської ради не зверталась, рішення щодо передачі їй земельної ділянки не приймалось.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 13 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 31 травня 2012 року рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 13 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено. Визнано недійсним державний акт серії ЯИ № 061156 про право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га, розташовану по АДРЕСА_1 у м. Севастополі, виданий ОСОБА_3 Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Севастопольської міської ради земельну ділянку площею 0,0500 га, розташовану по АДРЕСА_1 у м. Севастополі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційних скаргах відповідач ОСОБА_3 та обслуговуючий кооператив "Беркут-08" просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 11 грудня 2009 року прийнято розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації "Про передачу у власність громадянам - членам обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Беркут - 08" земельних ділянок для індивідуального

дачного будівництва, розташованих у районі АДРЕСА_1. На підставі вказаного розпорядження 6 квітня 2010 року ОСОБА_3 видано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га, розташовану по АДРЕСА_1 у м. Севастополі. Розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1803-р від 13 вересня 2010 року на підставі протесту прокурора скасовано розпорядження голови міської державної адміністрації від 11 березня 2009 року № 1016-р. Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10 листопада 2010 року визнано протиправним та скасовано розпорядження № 1803-р від 13 вересня 2010 року "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 11 березня 2009 року № 1016-р".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурор та Севастопольська міська рада на підтвердження права власності міської ради на спірну земельну ділянку не надали державний акт про право комунальної власності територіальної громади на землі населеного пункту м. Севастополя. Крім того, прокурором невірно обрано спосіб захисту порушеного права - визнання недійсним державного акту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що проект землеустрою щодо відводу земельної ділянки із встановленням меж на місцевості розроблявся за заявою ОК ДБК "Беркут-08", а ОСОБА_3 відповідно до ст. 118 ЗК України із особистою заявою про надання їй у власність земельної ділянки не зверталася. Також апеляційний суд виходив із того, що спірна земельна ділянка знаходиться у територіальних межах м.Севастополя, розпорядження цими землями здійснюється Севастопольською міською радою. Відсутність у Севастопольської міської ради державного акта на право комунальної власності на земельну ділянку та рішення про встановлення меж м. Севастополя не може свідчити про наявність у Севастопольської міської державної адміністрації повноважень щодо розпорядження землями державної власності, що знаходяться у межах м. Севастополя.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов прокурора про визнання державного акта на право власності відповідачки на земельну ділянку не взяв до уваги розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації, на підставі якого був виданий державний акт і яке не скасовано та позивачем не оспорено. При цьому, апеляційний суд виходив із того, що у Севастопольської міської державної адміністрації відсутні повноваження щодо розпорядження землями державної власності, що знаходяться у межах м. Севастополя, тобто суд вирішував питання про права та обов"язки Севастопольської міської державної адміністрації, яка не притягувалася до участі у справі.

За таких обставин, у відповідності до ст. 338 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

У відповідності до ч.3 335 ЦПК України (1618-15) виходить за межі касаційної скарги з наступних підстав.

Питання притягнення Севастопольської міської державної адміністрації у порядку ст. 35 ЦПК України не вирішувалося і судом першої інстанції.

Крім того, дійшовши висновку про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку не можна визнавати недійсним за ст.203, 215 ЦК України (435-15) , та відмовляючи з цих підстав у позові про визнання державного акту недійсним, суд першої інстанції не звернув уваги на викладені п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 (va007700-04) (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2 (v0002700-10) ), роз"яснення про те, що судам підсудні справи за заявами, зокрема, щодо визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Також суд не звернув уваги на обставини, якими позивач обґрунтував позовні вимоги про визнання недійсним державного акта, та на положення п.п.1,3,4 ч.1 ст. 214 ЦПК України, відповідно до якої під час ухвалення рішення суд вирішує,чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційні скарги ОСОБА_3, обслуговуючого кооперативу "Беркут-08" задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 13 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Севастополя від 31 травня

2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала оскарженню не підлягає.