Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 23.04.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-

У березні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання рішення УПФУ в Жидачівському районі Львівської області від 03.01.2014р. протиправним та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 23.04.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, мають трактористи-машиністи безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільськогосподарського виробництва, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затв. постановою КМ України від 12.08.1993 № 637 (637-93-п) ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 18 вказаного Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені у пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації ( в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

В ході розгляду справи судами встановлено, що з 20.04.1975 р. по 01.05.1977 р. та з 15.07.1979 р. по 15.07.2003 р. позивач працював трактористом в колгоспі "Заповіт Ілліча" (з 22.10.1990 р. перейменовано в колгосп "Нове життя", з 21.01.1992 р. - реорганізовано в спілку селянських пайовиків "Нове життя", з 10.08.2000 р. - реорганізовано в СФГ "Компас"), а з 20.07.2003 р. по день звільнення працював механізатором СФГ "Команс" (а.с. 9-11).

29.08.1986 р. Жидачівським районним агропромисловим об'єднанням видано позивачу посвідчення тракториста-машиніста серії Г № 884792.

Листом УПФУ в Жидачівському районі Львівської області від 03.01.2014 р. позивача повідомлено, що підстави для призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відсутні, оскільки архівними довідками № 267 про відпрацьовану кількість трудоднів та № 285 від 09.10.2013 р. про нарахування заробітної плати не підтверджується його робота трактористом-машиністом (в довідках зазначена професія механізатора). Інші первинні документи, які можуть підтвердити його зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, зокрема, накази про прийняття та звільнення, протоколи засідань правління, відомості про виконані роботи, відсутні (а.с. 5-6).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", належним чином підтверджено відповідними записами у трудовій книжці та архівними довідками.

Крім того, суди виходили з того, що показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджено спільну з позивачем роботу трактористами по вирощуванню сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах, що були на території с. Нове Село Жидачівського району Львівської області.

З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено факт зайнятості позивача у виробництві сільськогосподарської продукції на підприємствах сільського господарства, позивач має необхідний трудовий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому суди обґрунтовано прийшли до висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області відхилити, а постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 23.04.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .