Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Журавель В.І., Завгородньої І.М.,Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих, ТОВ "Союз-Інвест", третя особа - Козинська селищна рада про припинення права користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, поданою представником - ОСОБА_13, та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, поданою представником - ОСОБА_14, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 4 липня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2012 року,

У квітні 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулися до суду в порядку ст.ст. 120, 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і ст.ст. 15, 16, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) з позовом до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих (далі - Київське УВП № 3 УТОС), товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" (далі - ТОВ "Союз-Інвест"), третя особа - Козинська селищна рада та просили ухвалити рішення, яким визнати Київське УВП № 3 УТОС та ТОВ "Союз-Інвест" такими, що втратили право користування земельною ділянкою площею 1,8607 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1

В обгрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що вони на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 6 жовтня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2046, є співвласниками у рівних частинах (по 1/7) нерухомого майна: нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: А-адміністративний корпус (площа 94,5 кв.м.), Б - будівля складу (площа 46,8 кв.м.), В - гараж (площа 153,9 кв.м.), Г16 - будинок відпочинку (площа 70,2 кв.м.). Вказане майно було ними придбане у ТОВ "Союз-Інвест" і належало останньому на праві власності згідно з ухвалою господарського суду м. Києва від 23 грудня 2010 року. Раніше вказане майно належало Київському УВП № 3 УТОС.

Київське УВП № 3 УТОС та ТОВ "Союз-Інвест" були користувачами земельної ділянки площею 1,8607 га, на якій розташоване це нерухоме майно. ТОВ "Союз-Інвест" набуло право користування земельною ділянкою, однак своє право у встановленому чинним законодавством України порядку не оформило та відповідного державного акту не отримало.

Київське УВП № 3 УТОС є землекористувачем на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,3 га, виданого йому в 1988 році, з цільовим призначенням для будівництва бази відпочинку.

Позивачі вказували, що шляхом придбання нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, вони фактично набули право користування земельною ділянкою на підставі ст. 120 ЗК України і ст. 377 ЦК України, однак на даний час позбавлені можливості оформити в установленому порядку своє право користування у зв'язку з тим, що Козинська селищна рада без заяви Київського УВП № 3 УТОС про відмову від права постійного користування всією земельною ділянкою не має можливості прийняти відповідне рішення. Київське УВП № 3 УТОС у добровільному порядку не відмовляється від права постійного користування земельною ділянкою площею 1,8607 га, у зв'язку з чим позивачі просили визнати відповідачів такими, що втратили право користування вказаною земельною ділянкою.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 4 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представники позивачів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства. Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки. Реєстрація права власності на будівлю і споруду не тягне переходу права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності, права користування на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження.

Крім того, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що обраний позивачами спосіб захисту права не відповідає вимогам ст. 152 ЗК України.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право користування землею від 1988 року Київському УВП № 3 УТОС була передана у користування земельна ділянка площею 4,3 га для будівництва бази відпочинку, яка розташована в АДРЕСА_1

Постановою президії Центрального правління УТОС від 15 грудня 2009 року "Про надання дозволу Київському УВП № З УТОС на передачу окремих будівель відпочинку" відповідачу в справі - Київському УВП № 3 УТОС було надано дозвіл по опрацюванню питання щодо передачі двох садових будинків з підсобними приміщеннями бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що буде передана інвестору.

26 січня 2010 року постановою президії Центрального правління УТОС "Про надання дозволу Київському УВП № 3 УТОС на укладення угоди про спільну діяльність по реконструкції бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", було дозволено директору Київському УВП № 3 УТОС укласти з TOB Союз-Інвест" угоду про спільну діяльність по будівництву об'єкту на земельній ділянці розміром 0,4687 га, яка входить до складу бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" Київського УВП № 3.

17 лютого 2010 року між Київським УВП № 3 УТОС та TOB Союз-Інвест" було укладено договір простого товариства про спільну діяльність та додаткову угоду №1 до вказаного договору.

Рішенням Козинської селищної ради від 13 липня 2010 року № 5 Київському УВП № 3 УТОС було надано дозвіл на оформлення свідоцтва про право власності на будівлі що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з: А - адміністративний корпус (площа 94,5 кв.м.), Б - будівля складу (площа 46,8 кв.м.), В - гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 - будинок відпочинку (площа 70,2 кв.м.).

22 грудня 2010 року Київське УВП № 3 УТОС зареєструвало своє

право власності на вказані будівлі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23 грудня 2010 року було затверджено мирову угоду, укладену між TOB "Союз Інвест" та Київським УВП № 3 УТОС, згідно з умовами якої до TOB "Союз Інвест" на виконання умов, укладеного 17 лютого 2010 року договору про спільну діяльність, перейшло право власності на об'єкти нерухомості: А - адміністративний корпус (площа 94,5 кв.м.), Б - будівля складу (площа 46,8 кв.м.), В - гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 - будинок відпочинку (площа 70,2 кв.м.), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

6 жовтня 2011 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ТОВ Союз-Інвест" укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований з реєстрі за № 2046. Згідно з умовами вказаного договору до позивачів у рівних частках (по 1/7) перейшло право власності на вказані об'єкти нерухомого майна.

При цьому питання переходу права власності чи права користування на земельну ділянку вирішено не було.

Разом із тим, п. 5 договору містить посилання на те, що згідно довідки управління Держкомзему в Обухівському районі № ф 15/5538 від 4 серпня 2011 року щодо ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі, право власності на землю та право постійного користування землею, договір оренди землі відсутні та не обліковуються.

Вказаний договір був зареєстрований КП КОР "Обухівське бюро технічної інвентаризації" 19 жовтня 2011 року, про що зроблений запис у реєстрову книгу № 61 за номером 85.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року № 1702-VI (1702-17) , чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю

або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи,

припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на

земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (земелекористувача).

Як роз'яснено у п.п. "ґ" п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити, зокрема, з того, що з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року № 1702-VI (1702-17) .

Пленум Верховного Суду України у п. 18-1 зазначеної вище постанови також роз'яснив, що при вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з'ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

У порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, зазначивши, що перехід права власності на об'єкт нерухомості водночас є підставою для переходу права на землю, однак оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку та вказавши як на підставу у відмові в позові на те, що позивачами обрано невірний спосіб захисту порушеного права, суди не з'ясували питання, чи з виникненням у позивачів права власності на нежитлові будівлі до них перейшло право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований належний їм на праві власності об'єкт нерухомого майна, враховуючи, що на час постановлення господарським судом м. Києва ухвали від 23 грудня 2010 року, на підставі якої ТОВ "Союз-Інвест" стало власником нерухомого майна, та під час укладення 6 жовтня 2011 року договору його купівлі-продажу питання щодо землі не вирішувалося.

Крім того, суди не взяли до уваги той факт, що попередній користувач землі (Київське УВП № 3 УТОС) заперечує право набувачів нерухомого майна на користування земельною ділянкою розміром 1,8607 га, що і стало підставою їх звернення з позовом до суду.

За змістом ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши спосіб захисту права шляхом пред'явлення позову про припинення права користування земельною ділянкою в зв'язку з придбанням об'єкту нерухомості, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначено у ст. 152 ЗК України.

При цьому суди не взяли до уваги, що відповідно до п. "е" ст. 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку.

У разі виникнення спору щодо розміру земельної ділянки, яка перейшла до набувача права власності на нерухомість, такі спори вирішуються судом відповідно до ст. 120 ЗК України, щодо санітарних норм, державних норм і правил щодо планування і забудови території та землевпорядної документації, розробленої щодо ділянки, яка перейшла до набувача.

Таким чином, за наявності порушення прав позивачів, які підлягають захисту в судовому порядку в обраний ними спосіб, суд дійшов до передчасного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог на підставі ст.ст. 120, 141 ЗК України і ст.ст. 15, 16, 377 ЦК України.

Вказані порушення норм матеріального і процесуального права залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, який не виконав вимог ст.ст. 303, 309 ЦПК України і залишив рішення суду без змін.

За таких обставин постановлені при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно з'ясувати характер спірних правовідносин, права й обов'язки сторін, фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та ухвалити у справі законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, подану представником - ОСОБА_13, та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, подану представником - ОСОБА_14, задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 4 липня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.