Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

суддів - Пасічник С.С., Швець В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 р. в справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, -

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання дій відповідачів щодо виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення впродовж 2012-2013 років протиправними; зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації надати Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації розпорядження по нарахуванню та виплаті заборгованості з виплати щорічної допомоги на оздоровлення впродовж 2012-2013 років за різницею належних до сплати 5 мінімальних заробітних плат і обчислених сум; зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації забезпечити виплату заборгованості; прийняти окрему ухвалу щодо вжиття заходів усунення причин та умов вчиненого правопорушення (зменшення розміру грошової допомоги на оздоровлення з 5 мінімальних заробітних плат до 120 грн.) шляхом визначення розміру та виплати в майбутньому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і направити таку ухвалу відповідачам.

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 13.03.2014 р. позов задоволено частково.

Визнано дії управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації щодо прав ОСОБА_2 протягом 2012-2013 років на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як інваліду ІІ групи - протиправними.

Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації усунути встановлене порушення шляхом надання Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації розпорядження по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 створеної протягом 2012-2013 років за різницею належних для сплати 5 мінімальних заробітних плат і отриманих сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення.

Зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації забезпечити виплату ОСОБА_2 заборгованості нарахованої за період 2012-2013 років за різницею належної до сплати і отриманих ним сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2013 році.

У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 р. рішення суду першої інстанції скасовано. Позовні вимоги в частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2012 р. залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. У задоволенні позовних вимог за 2013 р. відмовлено. У решті судове рішення залишено без змін.

З таким рішенням апеляційного суду не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності та він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та отримує компенсаційні виплати згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (а.с. 9-10).

25.11.2013 р. позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з приводу перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення за 2012-2013 роки, на що отримав повідомлення, що така допомога йому призначена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) в розмірі 120 грн. (а.с. 5)

Листом від 29.11.2013 р. Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації повідомив позивача, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення у 2012-2013 роках здійснювалась на підставі розпоряджень управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 (562-2005-п) . (а.с. 6)

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення застосуванню підлягає стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не порядок, передбачений Кабінетом Міністрів України, який істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання прийняти окрему ухвалу виходив з того, що відповідачі виконували директиви Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а тому її винесення є передчасним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог та залишаючи без розгляду в іншій частині суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач мав дізнатися про порушення своїх прав при отриманні допомоги на оздоровлення за 2012 рік не пізніше 13.03.2013 р., а до суду звернувся 08.02.2014 р. без зазначення поважних причин пропуску процесуального строку. Відповідачем було правомірно здійснено нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірі та порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 (562-2005-п) .

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам II групи виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (5515-17) встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) установлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інвалідам II групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення 120 грн.

Зазначені положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (5515-17) неконституційними не визнавались, а постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 (562-2005-п) станом на час виникнення спірних правовідносин була чинною.

Таким чином, нараховуючи та виплачуючи позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 (562-2005-п) , відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.

Подібна правова позиція щодо застосування положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (5515-17) викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 р. (справа № 285/4300/14-а).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Судами встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення за 2012 рік була нарахована позивачу у вересні 2012 року, її виплата здійснювалась через відділення поштового зв'язку № 194 з 02.02.2013 р. по 13.03.2013 р. після надходження фінансування.

Посилання позивача у обґрунтування касаційної скарги на дотримання строку звернення до суду також є безпідставним і висновки апеляційного суду не спростовує, оскільки отримавши у лютому-березні 2013 року спірну допомогу за 2012 рік у меншому, на його думку, розмірі ніж передбачено законом, саме в цей час він повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за 2013 рік та залишення без розгляду позовних вимог за 2012 рік.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .