6-6590св13 Про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - 07.03.2013 Прийняття

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,-розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 листопада 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 15 січня 2013 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, який під час судового розгляду уточнювався, мотивуючи його тим, що з 27 грудня 1999 року вона працювала в державному підприємстві "Кіровоградський державний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - ДП "Кіровоградстандартметрологія"). З 30 червня 2006 року її переведено на посаду заступника директора з питань аналітичних досліджень, удосконалення та розвитку стандартизації. Наказом № 16/к від 2 липня 2012 року ОСОБА_4 було звільнено з посади заступника директора з питань аналітичних досліджень, удосконалення та розвитку стандартизації та підтвердження відповідності в зв'язку зі скороченням штату працівників з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивачка вважає своє звільнення незаконним та таким, що проведене з порушенням норм трудового законодавства, оскільки відповідачем при звільненні ОСОБА_4 не були запропоновані всі вакантні посади на підприємстві, не враховано переважне право на залишення на роботі відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України.

У зв'язку із наведеним та із врахуванням уточнень, позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 16/к від 2 липня 2012 року про звільнення ОСОБА_4; поновити її на посаді заступника директора з питань аналітичних досліджень, удосконалення та розвитку стандартизації; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 58 987 гривень 83 копійки; стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 15 січня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судами встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що з 30 червня 2006 року позивачку переведено на посаду заступника директора з питань аналітичних досліджень, удосконалення та розвитку стандартизації та підтвердження відповідності (а.с. 15-26).

Наказом від 20 лютого 2012 року № 38/О "Щодо зміни в структурі управління", на підставі проведеного аналізу економічних і виробничих можливостей підприємства, з метою оптимізації штатної численності працівників, підвищення ефективності управління підприємства та економії адміністративних витрат вирішено з 24 квітня 2012 року скоротити посаду заступника директора з питань аналітичних досліджень, удосконалення та розвитку підтвердження відповідності; посаду інженера з метрології відділу повірки (калібрування) та метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки механічних та геометричних величин; посаду прибиральника службових приміщень виробничого відділу (а.с. 6-7).

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

20 лютого 2012 року ДП "Кіровоградстандартметрологія" письмово повідомило позивачку про скорочення посади заступника директора з питань аналітичних досліджень, удосконалення та розвитку підтвердження відповідності відповідно до наказу № 38/О від 20 лютого 2012 року, запропоновано посаду секретаря-друкаря апарату управління, від якої остання відмовилась, про відмову від переведення на іншу посаду було складено акт (а.с. 51, 54).

Частиною 1 статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Із витягу з протоколу № 87 від 16 березня 2012 року професійної спілки "Машприлад" України ППО ДП "Кіровоградстандартметрологія" вбачається, що профспілковий комітет постановив дати згоду адміністрації підприємства ДП "Кіровоградстандартметрологія" на звільнення ОСОБА_4 з посади заступника директора з питань аналітичних досліджень, удосконалення та розвитку підтвердження відповідності, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. На засіданні профспілкового комітету, позивачка була присутня (а.с 52-53).

Рішенням профспілки "Машприлад" України ППО ДП "Кіровоградстандартметрологія" від 2 липня 2012 року адміністрації підприємства було надано підтвердження згоди на звільнення ОСОБА_4 (а.с. 55).

Під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи позивачки про переважне право на залишення на роботі, а також про те, що підприємство мало б запропонувати їй всі наявні вакантні посади, які, на думку позивачки, відповідали її кваліфікації та досвіду роботи.

У справах про поновлення на роботі, доведення законності звільнення та дотримання встановленої процедури звільнення покладається на роботодавця.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) із наступними змінами, судам роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

При цьому, мова іде про те, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Поняття кваліфікації як таке, що включає не лише освітній рівень працівника та стаж його роботи, а здатність виконувати особливі доручення, є оціночним та визначається у кожній конкретній справі залежно від встановлених судом обставин.

Судами встановлено, що на час винесення попередження про звільнення позивачки, на підприємстві були вакантні посади: директор, секретар-друкарка, спеціаліст з охорони праці, начальник відділу державних випробувань ЗВТ та атестації вимірювальних лабораторій, інженер сектора стандартизації та інформативних технологій (декретна посада), начальник відділу повірки (калібрування) та метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки електрорадіотехнічних величин, начальник випробувальної лабораторії.

Проте вакантні посади мають встановлену посадовими інструкціями кваліфікаційну вимогу, а саме: повну вищу освіту відповідного напрямку підготовки (а.с. 59, 63, 128, 135).

Судами встановлено, що ОСОБА_4 має кваліфікацію інженера механіка за спеціальністю "Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти" та техніка-метролога за спеціальністю "Механічні виміри" (а.с. 58, 113). Повну вищу освіту позивачка не отримувала, а тому кваліфікація ОСОБА_4 не відповідала вакантним посадам. Від запропонованої посади, яка відповідала кваліфікаційним вимогам позивачки, остання відмовилась.

Враховуючи викладене, суди правильно виходили із того, що адміністрацією підприємства при звільненні ОСОБА_4 не були порушені норми трудового законодавства, відповідачем дотримано процедуру звільнення працівника відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 листопада 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 15 січня 2013 року залишити без змін.