Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С. Колодійчука В.М.

Савченко В.О. Сімоненко В.М.

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання договору дарування недійсним,

ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3, з метою ухилення від виконання зобов'язань перед ним, 19 вересня 2008 року уклали фіктивний договір дарування квартири АДРЕСА_1. Враховуючи викладене, позивач просив визнати указаний договір дарування недійсним.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір дарування частки квартири у праві спільної сумісної власності подружжя з виділом частки від 7 липня 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за № 7-597. Розподілено судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2011 року у відкритті касаційного провадження у даній справі відмовлено.

У грудні 2012 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2011 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

ОСОБА_3 посилається на те, що суди касаційних інстанцій неоднаково застосовують одні й ті ж самі норми матеріального права, а саме ст. 234 ЦК України.

До заяви про перегляд судових рішень як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, додано копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2012 року у справі за позовом про визнання договору дарування недійсним.

У п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) «Про судову практику застосування статей 353- 360 Цивільного процесуального кодексу України» роз'яснено, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Зі змісту заяви та доданих до неї копій ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2011 року не вбачається неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки з ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2012 року, на яку заявник послався як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права, випливають різні підстава позову та встановлені судом фактичні обставини у порівнянні з судовим рішенням, яке оскаржується.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання договору дарування недійсним до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.