Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання частково недійсним договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 6 вересня 2012 року,

У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання частково недійсним договору й просила визнати недійсним пункт 2.7 договору про надання відновлювальної кредитної лінії, укладеного нею 4 квітня 2008 року з відповідачем, посилаючись на невідповідність вказаного пункту договору, яким передбачено право банку змінювати процентну ставку за користування кредитом, вимогам закону.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2011 року позов задоволено. Визнано недійсним пункт 2.7 договору відновлювальної кредитної лінії, укладеного 4 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної дирекції й застосовано наслідки недійсності угоди шляхом зарахування сплачених позивачкою платежів за цим договором, що складають різницю між процентною ставкою в розмірі 11,5% річних у рахунок погашення фактичної заборгованості за кредитом; вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 6 вересня 2012 року зазначене рішення районного суду скасовано й в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, апеляційний суд виходив з того, що при укладенні оскаржуваного пункту договору відновлювальної кредитної лінії, сторони правочину дотрималися вимог п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року й зазначили у п.п. 2.7 - 2.7.3 договору правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, вірно застосував положення норм матеріального права й дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 6 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.