Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Касьяна О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про поділ спільної сумісної власності подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_6, орган опіки та піклування Харківської міської ради про поділ спільної сумісної власності подружжя, за позовом третьої особи: ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відновлення порушеного права та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року,

У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що за час спільного проживання в шлюбі з ОСОБА_5 ними були придбані: квартира № 37 та квартира АДРЕСА_1, які в подальшому було реконструйовано в одну квартиру АДРЕСА_2; квартира АДРЕСА_3; квартира АДРЕСА_4; гараж АДРЕСА_9; автомобіль «Рено-Самсунг», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1. Просив розділити вищевказане майно подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, 1/2 частину квартири АДРЕСА_4, 1/2 частину гаража АДРЕСА_9, 1/2 частину автомобіля «Рено-Самсунг», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1.

ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з ОСОБА_4 з 1990 року знаходилася у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано у 1993 році. З 1993 року з ОСОБА_4 жили окремо і не вели спільного господарства. У 2000 році знову зареєстрували шлюб, який було розірвано у 2010 році. Наразі разом з нею проживають двоє дітей. Просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_4, право власності на гараж АДРЕСА_9, визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_3 та право власності ОСОБА_4 на автомобіль «Рено-Самсунг», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Також до суду звернувся ОСОБА_6 з позовом про відновлення порушеного права та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3, зобов'язання зареєструвати право власності на цю квартиру, обґрунтовуючи вимоги тим, що спірна квартира була придбана за кошти, які залишилися у нього від продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_8, 1/2 частина якої належала йому на праві власності.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2012 року позов ОСОБА_4 та позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, 1/2 частину квартири АДРЕСА_4, 1/2 частину гаража АДРЕСА_9, 1/2 частину автомобіля «Рено-Самсунг», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1. В іншій частині позову було відмовлено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, 1/2 частину квартири АДРЕСА_4, 1/2 частину гаража АДРЕСА_9, 1/2 частину автомобіля «Рено-Самсунг», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1. В іншій частині позову було відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_6 було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року, рішення суду першої інстанції змінено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3, 1/3 частину квартири АДРЕСА_4, 1/3 частину автомобіля «Рено-Самсунг», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_5

Визнано квартиру АДРЕСА_1 та гараж АДРЕСА_9 особистою приватною власністю ОСОБА_5

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3, 2/3 частин квартири АДРЕСА_4, 2/3 частин автомобіля «Рено-Самсунг», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник були предметом дослідження апеляційного суду і при їх дослідженні та встановленні, судом були дотриманні норми матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.