Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наумчука М.І.,

суддів: Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_8, який діє від імені ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 8 червня 2011 року та рішення апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2012 року,

У липні 2008 року позивач звернулася до суду з указаним позовом в якому зазначала, що 15 березня 2007 року між нею та ОСОБА_9 було укладено договір позики, за умовами якого остання отримала у борг 101000 грн., які зобов'язалась повернути до 15 липня 2007 року. У березні 2008 року позивач дізналась про смерть ОСОБА_9 і звернулась з вимогами до спадкоємців про повернення боргу, які повернути його в добровільному порядку відмовились.

У вересні 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 звернулись з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 8 червня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсним договір позики від 15 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим номером 1525.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ті кримінальних справ від 20 червня 2012 року скасовано рішення апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2012 року, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заявлених вимог з інших підстав.

ОСОБА_8, який діє від імені ОСОБА_2, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 був укладений договір позики, за яким остання отримала 101000 грн. та зобов'язалась повернути їх до 15 липня 2007 року.

Позичальник ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

З огляду на положення цієї статті у будь-якому випадку вимога до спадкоємців, які прийняли спадщину, не може бути пред'явлена після спливу одного року від настання строку вимоги.

Оскільки строк вимоги по договору позики настав 15 липня 2007 року, то річний термін на пред'явлення вимоги спливав 15 липня 2008 року.

Встановивши, що до вказаної дати ОСОБА_2 з вимогами до спадкоємців не зверталась, позов до суду нею подано 23 липня 2008 року, тобто після спливу одного року від настання строку вимоги, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків апеляційного суду не спростовують, доказів про звернення до спадкоємців з вимогами в межах одного року від настання строку вимоги позивач не подавала і на такі обставини не посилалась.

Висновки апеляційного суду відповідають фактичним обставинам, які встановлені відповідно до наданих сторонами доказів, і ґрунтуються на нормах матеріального права. Порушень норм процесуального законодавства при проведенні оцінки доказів не встановлено.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_8, який діє від імені ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 8 червня 2011 року та рішення апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.