Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.,

суддів: Дем'яносова М.В., Кафідової О.В.,

Касьяна О.П., Коротуна В.М.,

за участю прокурора Скрипка М.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Рівне в інтересах Рівненської міської ради до ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення добудови до квартири та приведення земельної ділянки в придатний для використання стан, за касаційними скаргами Рівненської міської ради та першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення апеляційного суду Рівненської області від 01 листопада 2012 року,

Прокурор м. Рівне в інтересах Рівненської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0007 га, що розташована по АДРЕСА_1, шляхом знесення добудови до квартири та приведення земельної ділянки в придатний для використання стан.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2012 року позов прокурора м. Рівне в інтересах Рівненської міської ради задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0007 га, яка розташована в АДРЕСА_1, шляхом знесення добудови до квартири та привести земельну ділянку в придатний для використання стан.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 01 листопада 2012 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора м. Рівне в інтересах Рівненської міської ради відмовлено.

У касаційній скарзі Рівненська міська рада просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора суд апеляційної інстанції виходив з положень ст. 383 ЦК України.

Однак із таким висновком судів погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Установлено, що ОСОБА_3, здійснивши добудову до належної їй квартири № 44 у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1, фактично зайняла 0,0007 га земельної ділянки з фонду земель житлової та громадської забудови міста.

За ці порушення 31 серпня та 15 жовтня 2010 року Державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у м. Рівне її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53 (1) КУпАП (80731-10) .

Крім того Управління Держкомзему в м. Рівне своїми приписами від 31 серпня та 15 жовтня 2012 року зобов'язало ОСОБА_3 протягом 30 днів звільнити спірну ділянку або посвідчити право на користування нею у встановленому законом порядку, що відповідачем не виконано.

Робочий проект на добудову балкона до квартири АДРЕСА_1 погоджено з комунальним підприємством «Рівненський архбуднагляд».

На вирішенні Рівненської міської ради перебуває звернення ОСОБА_3 про виділення їй на підставі речових прав 0,0007 га під забудову зазначеного балкону, рішення щодо якого ще не прийнято.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою, свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Право власника на забудову, як зазначено у ч. 3 ст. 375 ЦК України, здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Пунктом 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 16 роз'яснено, що судами не може бути застосовано правила ст. 376 ЦК при вирішенні справ за позовами:

- про визнання права власності на самочинно переобладнані квартири у багатоквартирних будинках різних житлових фондів, оскільки такі правовідносини врегульовано іншими нормами законодавства, зокрема ст. 383 ЦК та відповідними нормами ЖК України (5464-10) щодо власників квартир;

- про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).

Разом з тим, п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 16 роз'яснено, що суди, вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоквартирних будинках, повинні враховувати, що положення ст. 376 ЦК до цих правовідносин не застосовуються. Проте у випадку, коли квартира в такому будинку розташована на першому (цокольному) поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки, спір повинен віршуватися відповідно до правил ст. 376 ЦК України.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України не встановив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, якими вони регулюються, залишвши поза увагою ту обставину, що спірна квартира розташована на першому поверсі, а тому спір має вирішуватися за правилами ст. 376 ЦК України.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Рівненської міської ради та першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 01 листопада 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.