Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ВАТ «Запоріжжяобленерго», ОСОБА_6 про визнання договору - зобов'язання недійсним,

за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2012 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 06 серпня 2012 року,

У листопаді 2011 року позивачі звернулися до суду з вище вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що згідно зі свідоцтва про право власності позивачам на праві приватної спільної часткової власності в рівних частинах по 1/4 кожному належить квартира АДРЕСА_1. 09 грудня 2008 року між позивачем ОСОБА_3 та ВАТ «Запоріжжяобленерго» було укладено договір - зобов'язання про погашення заборгованості квартирної плати та комунальні послуги, за умовами якого позивачу надається розстрочка в погашенні заборгованості квартирної плати та плати за комунальні послуги у сумі 13 571 грн 31 коп., протягом 36 місяців, щомісячна сума, що підлягає сплаті, становить 376 грн 98 коп. Позивачі зазначають, що про існування зазначеного договору їм не було відомо, та оскільки, підпис від імені позивача ОСОБА_3 було виконано відповідачкою ОСОБА_6 просять суд визнати договір - зобов'язання з погашення заборгованості з квартирної плати та плати за комунальні послуги недійсним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 06 серпня 2012 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2012 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 06 серпня 2012 року скасувати, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 324 ЦК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20 лютого 2003 року заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою КМУ від 27 червня 2003 року затверджено порядок погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги та типовий договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Місцевим судом встановлено, що сторони є співвласниками по 1\4 частини квартири АДРЕСА_1 та споживачами комунальних послуг. Між позивачем ОСОБА_3 та ВАТ «Запоріжжяобленерго» 09 грудня 2008 року було укладено договір про погашення заборгованості з квартирної плати та плати за комунальні послуги, за змістом якого ВАТ «Запоріжжяобленерго» надає позивачеві розстрочку в погашенні заборгованості з квартирної плати та за комунальні послуги, що утворилась з 01 грудня 2008 року на суму 13 571 грн 31 коп., а ОСОБА_3 погашає заборгованість протягом 36 місяців, починаючи з грудня 2008 року, щомісячна сума погашення становить 376 грн 98 коп. і зазначений договір в установленому законом порядку не спростований.

Встановивши такі обставини, місцевий суд правильно дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог і обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд погодився із фактами, встановленими місцевим судом, але помилково вважав, що оскаржений у суді документ не є договором, а тому вибраний позивачами спосіб захисту є неналежним. Внаслідок такого висновку апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та ухвалив нове рішення про відмову в позові підстав невідповідності ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України обраного позивачами способу захисту порушеного права.

Висновок апеляційного суду суперечить вимогам ст. 626 ЦК України, оскільки оскаржена позивачами угода визначила для співвласників квартири нові умови погашення заборгованості за спожиті послуги. З цих підстав рішення апеляційного суду є незаконним.

Перевіряючи обґрунтованість доводів касаційної скарги в частині відсутності права одного із співвласників на укладання спірного договору, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 358, ст. 360 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що всі співвласники квартири користуються комунальними послугами, в тому числі і на підставі оскарженого договору, і в ході розгляду справи вони не надали допустимих доказів про укладання з кожним із співвласників окремих угод на користування комунальними послугами, то ці доводи касаційної скарги колегія суддів визнає безпідставними.

Так як апеляційним судом помилково скасоване законне та обґрунтоване рішення місцевого суду, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення місцевого суду з підстав, встановлених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 06 серпня 2012 року скасувати.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.