Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.,

суддів: Дем'яносова М.В., Кафідової О.В.,

Касьяна О.П., Коротуна В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_4, Миронівська районна державна нотаріальна контора, про зняття заборони відчуження житлового будинку, виключення записів про обтяження житлового будинку іпотекою та про заборону відчуження житлового будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 29 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 листопада 2012 року,

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), треті особи: ОСОБА_4, Миронівська районна державна нотаріальна контора, про зняття заборони відчуження житлового будинку, виключення записів про обтяження житлового будинку іпотекою та про заборону відчуження житлового будинку.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 29 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 листопада 2012 року, закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження в даній справі суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що спір виник між тими самими сторонами і з тих самих підстав, оскільки набрало законної сили рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме, виконання позивачем умов кредитного договору.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

За змістом зазначених норм, закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалено у справі за позовом, тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав для закриття провадження у справі.

Установлено, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просив суд ухвалити рішення, яким зняти заборону відчуження житлового будинку АДРЕСА_1, номер будинку за РПВН: 548941, яку накладено Миронівською районною державною нотаріальною конторою на підставі договору іпотеки №1-1649 від 27 березня 2007 року.

Виключити із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 4707265 від 27 березня 2007 року про заборону відчуження житлового будинку АДРЕСА_1, номер будинку за РПВН: 548941, яку накладено Миронівською районною державною нотаріальною конторою на підставі договору іпотеки № 1-1649 від 27 березня 2007 року.

Виключити із Державного реєстру іпотек запис № 4707885 від 27 березня 2007 року про обтяження іпотекою вказаного житлового будинку, яке накладено Миронівською районною державною нотаріальною конторою на підставі договору іпотеки № 1-1649 від 27 березня 2007 року.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_4, Миронівська районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненим задоволено частково. Визнано кредитний договір № К2М1GA00260049, укладений 26 березня 2007 року між банком та ОСОБА_3 Визнано припиненим договір іпотеки, укладений 27 березня 2007 року між банком та ОСОБА_4 Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 4707265 від 27 березня 2007 року про державну реєстрацію заборони відчуження спірного будинку за договором іпотеки від 27 березня 2007 року. Зобов'язано банк на підтвердження виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором видати ОСОБА_3 розписку про одержання виконання.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2011 року, рішення Миронівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2010 року в частині визнання припиненим кредитного договору і договору іпотеки та виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

27 жовтня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_3 довідку в якій повідомив його про одержання виконання за кредитним договором № К2М1GA00260049, укладеним 26 березня 2007 року.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_3 указує на те, що підставою для звернення до суду з даним позовом є надана банком довідка, яка підтверджує його виконання зобов'язань за кредитним договором. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. А згідно з ч. 3 указаної статті, відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Відповідно до п. 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту). Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (410-2004-п) , після виконання зобов'язання, забезпеченого Іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Незважаючи на вказані законодавчі вимоги, банк своїми діями та бездіяльністю продовжує не визнавати тієї обставини, що ОСОБА_3, зобов'язання перед банком виконані у повному обсязі.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не з'ясував підстави позовів ОСОБА_3, і безпідставно дійшов висновку про тотожність позовів.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 змінені підстави позовів, оскільки звертаючись вперше до банку він не мав довідки, яка б підтверджувала виконання ним умов кредитного договору; в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростували такі доводи й залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвали судів першої та апеляційної інстанцій без змін залишатися не можуть й підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 29 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 листопада 2012 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.