Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С. Гримич М.К.

Колодійчука В.М. Умнової О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення відсотків за договорами про заощадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2012 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4, який мав вклад у ПАТ КБ «ПриватБанк». Вона успадкувала усе рухоме й нерухоме майно, в тому числі і грошові кошти з процентами та компенсаціями за договорами про заощадження. Проте банк виплатив їй проценти на вклади, як нараховував лише до дати смерті її чоловіка. Враховуючи наведене, позивачка просила стягнути з відповідача проценти за договорами про заощадження у розмірі 5 828 грн. 32 коп., тобто до дня повернення вкладу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2012 року рішення місцевого суду скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» 5 828 грн. 32 коп. недонарахованих відсотків за договорами про заощадження. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спадкування позивачкою грошових коштів, які знаходяться на рахунках у банку не тягне за собою зміну сторін зобов'язання, а має наслідком лише отримання нею права вимоги грошових коштів та процентів, які мав спадкодавець на час смерті.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що оскільки зобов'язання з договорів про заощадження не є нерозривно пов'язаними з особою вкладника і банк користувався грошовими коштами й після його смерті, то позивачка має право вимагати сплати відсотків, нарахованих за весь період, на які були укладені договори.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» два договори про заощадження від 15 грудня 2010 року та вклав у банк грошові кошти на загальну суму 10 360,44 доларів США.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а 05 жовтня 2011 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, до складу якої входять указані грошові вклади.

20 грудня 2011 року банк виплатив позивачці розмір вкладів та нараховані на них відсотки по день смерті вкладника, а саме у розмірі 10 453,52 доларів США.

Аналіз ст. ст. 1058, 1059 ЦК України свідчить про те, що сторонами зобов'язальних правовідносин є банк та вкладник. цивільне право фізичної особи (вкладника) на отримання процентів, нарахованих за договорами банківського вкладу, у тому числі й нарахування процентів, припиняється з її смертю, так як без контрагента ці правовідносини неможливі.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків померлої фізичної особи до інших осіб.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час смерті та не припинилися у зв'язку із нею.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Виходячи з наведеного, спадкування позивачем після смерті ОСОБА_4 тягне не заміну сторони за договорами про заощадження, укладеними між спадкодавцем та банком, та продовження їх виконання з нарахуванням процентів, а перехід до позивача права вимоги до банку у тому обсязі, який мав спадкодавець на час смерті, у тому числі і в частині процентів, нарахованих до цього часу.

При цьому позивачка звернулась до банку із вимогою виплати вклада, а не з пропозицією замінити сторону договору, яка вибула, із продовженням дії договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача після смерті чоловіка як у спадкоємця виникло право на отримання вкладу та процентів на суму вкладу, нарахованих на час смерті спадкодавця. Вимоги щодо стягнення процентів за наступний період після смерті не ґрунтуються на законі, відповідач не мав правових підстав для нарахування відсотків по договорах про заощадження після смерті вкладника.

Висновок апеляційного суду про зобов'язання банку виплачувати позивачці, як вкладнику, проценти на суму вкладу після смерті ОСОБА_4 є помилковими, оскільки вона не є стороною договорів банківського вкладу, а тому не може вимагати продовження або зміни умов цих договорів після смерті вкладника.

Оскільки, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та вирішив спір у відповідності до закону, який підлягав застосуванню, то відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2012 року скасувати, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.