Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Луспеника Д.Д.

Суддів: Гулька Б.І., Карпенко С.О.,

Сімоненко В.М., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» про скасування рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 05 листопада 2008 року,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 30 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 липня 2012 року,

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд із заявою та просив скасувати рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 05 листопада 2008 року про визнання права власності на нерухоме майно Ѕ частина житлового будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

У вересні 2009 року рішенням Кам'янобрідського районного суду м. Луганська у задоволенні вимог по цивільній справі за заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» про скасування рішення третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 05 листопада 2008 року та ухвали Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 07 листопада 2008 року про видачу виконавчого документу за рішенням третейського суду було відмовлено.

У листопаді 2010 року від ОСОБА_3 надійшла заява про перегляд рішенням Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 21 вересня 2009 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 26 січня 2011 року рішення про скасування рішення третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 05 листопада 2008 року та ухвали Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 07 листопада 2008 року про видачу виконавчого документу за рішенням третейського суду скасовано.

Рішенням Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 30 січня 2012 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 19 липня 2012 року рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеню.

Судами встановлено, що 05 листопада 2008 року постійно діючим третейським судом при асоціації «Бізнес-Право» винесено рішення по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно у виглідя Ѕ частини будинку за адресою АДРЕСА_1.

На час розгляду справи третейським судом, ОСОБА_3 не був власником спірної частини будинку, оскільки відповідно до рішення № 37 Сичанської селищної ради Марківського району від 30 травня 2008 року право власності на вказаний будинок зареєстровано за ТОВ «Мирне».

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваним рішенням права ОСОБА_3 не порушуються.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню цих правовідносин.

За положеннями п. 5 ч. 2 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» у редакції, яка діяла на час прийняття рішення третейським судом, рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не був стороною у справі, його права, як користувача іншої Ѕ частини спірного будинку оскарженим рішенням не зачіпляються.

Однак, з такими висновками погодитись повною мірою не можна.

Як вбачається з матеріалів справи (т. 1. а.с. 17, 18-21) станом на час розгляду справи третейським судом з 30 травня 2007 року право власності у цілому на спірний будинок з надвірними будівлями зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 квітня 2007 року.

Крім того, суди не звернули уваги на те, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_3 скасоване рішення виконавчого комітету Сичанської сільської ради «Про оформлення права власності на житловий будинок» № 37 від 30 травня 2008 року, відповідно до якого право власності на спірне майно оформлено за ТОВ «Мирне», ліквідатором якого була ОСОБА_5

Ухвалюючи рішення, суди на зазначені докази уваги не звернули, належну оцінку їм, у порушення положень ст. 213- 214 ЦПК України, не надали та не встановили якій об'єкт є спірним майном, кому зазначене майно належало на праві власності на час ухвалення рішення третейського суду та час розгляду справи.

Оскільки судами порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338, 336, ЦПК України (1618-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 30 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 липня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.