6-32448св12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 27.02.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2011 року та рішення апеляційного суду Київської області від 26 червня 2012 року,

У квітні 2010 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 23 листопада 2005 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ML-008/033/2005. Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 140 000 доларів США із сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 6,5% річних + FIDR. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №SRМL-008/033/2005.

12 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ML-008/430/2007, за умовами договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 200 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 5, 99% + FIDR з кінцевою датою повернення кредиту 12 листопада 2022 року. Цього ж дня між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки в забезпечення виконання умов договору позичальником.

ОСОБА_3 взяті себе зобов'язання за кредитними договорами не виконує.

Оскільки відповідачі на звернення банку щодо погашення заборгованості не реагують, просив з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути солідарно з відповідачів суму боргу у розмірі 298 590, 08 доларів США, що еквівалентно на день проведення розрахунку за офіційним курсом НБУ 2 379 762, 94 грн. та 1 937 699, 98 грн.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2011 року у зв'язку з переуступкою права вимоги за спірними кредитними договорами залучено до участі у справі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у якості третьої особи та об'єднано позовні вимоги третьої особи до відповідачів в одне провадження з позовними вимогами ПАТ «ОТП Банк».

Ухвалою суду від 9 листопада 2011 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» до відповідачів залишені без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2011 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-008/033/2005 від 23 листопада 2005 року 127 610, 16 доларів США заборгованості по кредиту, 29 416 доларів США заборгованості по відсотках, 100 000 грн. заборгованості по пені та заборгованість за кредитним договором №ML-008/430/2007 від 12 листопада 2007 року 103 350, 05 доларів США по кредиту, 38 213, 06 доларів США по відсотках, 75 161 грн. 96 коп. по пені, а всього стягнуто 298 590, 08 доларів СЩА (що еквівалентно 2 379 762 грн. 94 коп.) та 175 161 грн. 96 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 26 червня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені у розмірі 100 000 грн. та судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення пені за кредитним договором ML-008/033/2005 від 23 листопада 2005 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Зазначеним вимогам ухвалене у справі рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами установлено, що 23 листопада 2005 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №ML-008/033/2005, відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 140 000 доларів США із сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 6,5% річних + FIDR з датою остаточного погашення 23 листопада 2025 року.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №SRМL-008/033/2005.

12 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ML-008/430/2007, за умовами договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 200 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 5, 99% + FIDR з кінцевою датою повернення кредиту 12 листопада 2022 року, цього ж дня між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №SR-008/430/2007 в забезпечення виконання умов договору позичальником.

5 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з яким останнє набуло право вимоги до відповідачів щодо сплати загальної суми заборгованості, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму боргу, усі та будь-які штрафні санкції на дату набрання чинності, а також право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності, тобто з 5 листопада 2010 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що розмір пені значно перевищує загальний розмір заборгованості по кредиту.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Суд апеляційної інстанції у порушення статті 303 ЦПК України на вказане уваги не звернув, не перевірив чи подавалася відповідачем заява про зменшення неустойки.

Крім того, вирішуючи спір, апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідач ОСОБА_3 не погоджувався з розрахунком заборгованості та надавав свої розрахунки.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем ОСОБА_3 було заявлено клопотання про призначення економічної експертизи, однак суд ухвалою від 30 листопада 2011 року відмовив у його задоволенні, оскільки представником позивача надані розширені розрахунки заборгованості.

Звертаючись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 також подав письмове клопотання, в якому просив апеляційний суд призначити економічну експертизу.

У порушення вимог ст.ст. 168, 304 ЦПК України апеляційний суд указане клопотання не розглянув.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, за правилами ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин рішення апеляційного суду не може вважатися законним й обґрунтованим та в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до апеляційного суду.