Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Луспеника Д.Д.

Суддів: Гулька Б.І., Карпенко С.О.,

Сімоненко В.М., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до ОСОБА_3, третя особа товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортної пригоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2012 року,

У серпні 2011 року ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 18 липня 2008 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ДЕО під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем «Ниссан» під керуванням ОСОБА_5 ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні ДТП. Оскільки ТДВ «МСК» відмовляється від виконання зобов'язання у повному обсязі, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заподіяну шкоду 1 803, 13 грн. для повного відшкодування спричиненої шкоди у порядку регресу.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу 1 803,13 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеню.

Судами встановлено, що 18 липня 2008 року на вул. Короленко в м. Харкові з вини відповідачки ОСОБА_3, яка керувала автомобілем «Деу» відбулася дорожньо-транспортна пригода та автомобілю «Ниссан» під керуванням ОСОБА_5 були спричинені пошкодження.

Згідно полісу ВВ/3663471 від 05 січня 2008 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ТДВ «МСК».

28 серпня 2008 року ЗАТ СК «Вусо» на підставі рахунку-фактури № ХН1-002345 від 19 липня 2008 року виданого ЗАТ «Акко Інвест» сплатило ОСОБА_5 страхове відшкодування у сумі 8 434, 80 грн.

24 листопада 2008 року ЗАТ СК «Вусо» звернулося до ТДВ «МСК» з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на підставі виплаченого за договором майнового страхування автомобіля «Ниссан» у сумі 8 434,80 грн. ОСОБА_5

ТДВ «МСК» зробив оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Нессан» та згідно висновку спеціаліста-товарознавста розмір матеріального збитку, який був спричинений власнику автомобіля склав 7 141, 67 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув протиріччя у розмірах збитків встановлених СТО та висновком спеціаліста-товарознавця.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції апеляційний суд задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскільки фактичний розмір шкоди, встановлений ЗАТ СК «Вусо» потерпілому сплачено, у позивача, до якого перейшло право виникло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Однак з такими висновками повною мірою погодитись не можна, як такими що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Нормами цивільного законодавства передбачено право зворотньої вимога за декількома правовідносинами.

Зокрема, за положеннями ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Крім того, за положеннями ст. 1191 ЦК України передбачено також право зворотної вимоги, за яким особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений

законом.

Разом з тим, за змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За положеннями зазначених норм права зворотня вимога може існувати у вигляді регресу ( ст. 1191 ЦК України) або у вигляді сугрогації (ст. 1194 ЦК України).

Перехід права вимоги від страхувальника до страховика називається сугрогацією. При сугрогації нового зобов'язання не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий ( а ним є страхувальник або вигодо набувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, внаслідок чого страховик виступає замість потерпілого.

При сугрогації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку, при регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, т.б. зазнав збитків.

Розглядаючи зазначені справи суди мають встановити, які правовідносини виникли між сторонами спору: чи заявлено позов з підстав регресу до винної особи, або з підстав сугрогації, т.б. переходу права вимоги до страховика. Від встановлення зазначених обставин та правовідносин залежить строки пред'явлення позову та сума відшкодування.

На зазначені положення законодавства та пропуск позивачем строку позовної давності відповідач посилався у заяві про застосування позовної давності ( а.с. 81), однак суди на доводи відповідача уваги не звернули та належну оцінку їм не надали, фактичні обставини щодо пропуску позивачем строку позовної давності не встановили та не навели у судових рішеннях доводів на спростування доводів відповідача.

Оскільки при розгляді справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи, відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України, на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України колегія суддів судової палати з цивільних справ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.