Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 в інтересах неповнолітніх дітей -ОСОБА_7 та ОСОБА_8, Сокальської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації", реєстраційна служба Сокальського районного управління юстиції у Львівській області, орган опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрації, Сокальський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання незаконною приватизації житла, скасування розпорядження міського голови, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на квартиру та зобов'язання зареєструвати за місцем проживання, за касаційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2014 року,

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконною приватизацію квартири АДРЕСА_2, скасувати розпорядження міського голови від 19 вересня 2007 року № 69 "Про передачу квартири (буднику) державного житлового фонду в особисту власність громадян м. Сокаль", скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 від 25 вересня 2007 року серії CAB № 500372, визнати за ним право власності на вказану вище квартиру, зобов'язати реєстраційну службу Сокальського районного управління юстиції зареєструвати це право власності ним, зобов'язати Сокальський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області зареєструвати його за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_2.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 08 травня 1976 року до 03 лютого 2006 року.

За договором купівлі-продажу від 23 грудня 1991 року виконавчий комітет Сокальської міської ради Львівської області продав, а він купив квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 13 квітня 2007 року задоволено позов ОСОБА_9, ОСОБА_6 та визнано недійсним укладений між ним та виконкомом Сокальської міської ради договір купівлі-продажу від 23 грудня 1991 року.

У подальшому ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 скасували реєстрацію його права власності на вказану квартиру, зняли його з реєстрації, квартиру перевели з приватного житлового фону у державний та її приватизували на себе і дітей ОСОБА_9 - ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2012 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 вересня 2011 року скасовано, в позові ОСОБА_9 та ОСОБА_6 до нього відмовлено за безпідставністю вимог.

З урахуванням викладеного просив задовольнити позов.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 26 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконною приватизацію квартири АДРЕСА_2.

Скасовано розпорядження міського голови м. Сокаль від 19 вересня 2007 року № 69 "Про передачу квартир (будинків) державного житлового фонду в особисту власність громадян м. Сокаль" у частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_2, загальною площею 66,7 кв. м, відновна вартість якої 11,67 грн, на склад сім'ї п'ять чоловік.

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно -квартиру АДРЕСА_2 від 25 вересня 2007 року серії CAB № 500372 в частках: ОСОБА_5 - 1/5, ОСОБА_10 - 1/5, ОСОБА_9 - 1/5, ОСОБА_7 - 1/5, ОСОБА_8 - 1/5.

Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4

Зобов'язано реєстраційну службу Сокальського районного управляння юстиції зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4.

Зобов'язано Сокальський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області зареєструвати ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про поворот виконання рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 вересня 2011 року відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_9 просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення місцевого суду, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час приватизації квартири відповідачами (станом на 19 липня 2007 року) правових підстав для відмови у її проведенні не було, оскільки рішення Сокальського районного суду Львівської області від 13 квітня 2007 року скасованим не було, крім відповідачів у спірному жилому приміщенні ніхто не проживав та не був зареєстрованим, та вважав, що приватизація житла проведена з дотриманням вимог чинного законодавства й підстави для визнання її незаконною та скасування розпорядження міського голови та свідоцтва про право власності на нерухоме майно відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в позові, апеляційний суд зазначав, що приватизація спірного жилого приміщення проведена ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вересні 2007 року, після припинення права власності на нього ОСОБА_4, без відома та письмової згоди останнього, що є порушенням ч.2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", на підставі рішення судів, які у подальшому були скасовані, тому порушене право позивача підлягає захисту на підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд апеляційної інстанції з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_9 відхилити, рішення апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.