Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,Матвєєвої О.А., Писаної Т.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради, комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району м. Дніпропетровська про відшкодування матеріальної шкоди,

за касаційною скаргою комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району м. Дніпропетровська на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2012 року,

Позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. З 1985 року по грудень 2003 року будинок, в якому знаходиться квартира, значився на обліку у Кіровському райвиконкомі м. Дніпропетровська як ветхий, а в грудні 2003 року його визнано аварійним. У позові посилались на те, що через невжиття відповідачами заходів щодо капітального ремонту будинку, належна їм квартира стала непридатною для проживання, чим їм завдано майнову шкоду. У зв'язку з цим позивачі просили стягнути з відповідачів 204 135 грн 60 коп., у частках відповідних до розміру їх часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, а саме - на користь ОСОБА_3 - 163 308 грн 48 коп., на користь ОСОБА_4 - 40827 грн 12 коп.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2012 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2012 року, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з КВЖРЕП Кіровського району на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 112 135 грн 60 коп., з яких: на користь ОСОБА_3 - 89 708 грн 48 коп. та на користь ОСОБА_4 - 22 427 грн 12 коп.

Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі Комунальне виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська просить рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2012 року скасувати, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із правил, встановлених ст. ст. 15, 18, 24, 61, 175, 176 ЖК України, і вважав, що оскільки житлово-експлуатаційна організація не виконала покладений на неї законом обов'язок та не проводила капітальний ремонт житла, не забезпечила схоронність будинку АДРЕСА_1, а тому відповідальність треба покласти на КВ ЖРЕП Кіровського району та стягнути з нього суму, заподіяної позивачам шкоди.

Проте, з таким висновком судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з наступних підстав.

Місцевим судом встановлено, що позивачі з 1985 року проживають у будинку АДРЕСА_1, 1917 року забудови. Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 17 лютого 1997 року квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 ОСОБА_6. (т. 1 а.с. 5) Відповідно до п. 2 рішення Виконавчого комітету Кіровської районної ради м. Дніпропетровська від 26 грудня 2003 року будинок визнано аварійним.(т. 1 а.с. 4.)

Встановивши, що з 17 лютого 1997 року житловий будинок належить позивачам, суди для вирішення спору послалися на правила, встановлені ст. ст. 15, 18, 24, 61, 175, 176 ЖК України, які не підлягали застосуванню, оскільки ці норми регулюють правовідносини, що ґрунтуються на договорі найму житла державного чи комунального житлового фонду, а не на правовідносини з приводу утримання власником свого майна.

Між тим відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 153 ЖК України держава подає громадянам, які мають у приватній власності жилі будинки (квартири), допомогу в їх ремонті та благоустрої.

Ремонт будинків (квартир), що належать громадянам, за їх бажанням може провадитися підприємствами побутового обслуговування населення.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

Державні комунальні підприємства по обслуговуванню та ремонту житла зобов'язані здійснювати обслуговування та ремонт приватизованого житла, надавати мешканцям комунальні та інші послуги за державними розцінками і тарифами. Контроль за додержанням розцінок і тарифів здійснюють фінансові органи.

Зазначені норми матеріального права місцевий суд при вирішенні спору не застосував і в наслідок цього не з'ясував обставини, що становлять предмет доказування у цій справі, а саме чи зверталися позивачі до відповідачів з вимогою про надання їм допомоги та послуг з обслуговування та ремонту приватизованого ними житла; чи укладалися угоди між сторонами з цього питання і якщо так, то на яких умовах і які визначені угодою правові наслідки для сторін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України також не звернув належної уваги на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, на неповне з'ясування місцевим судом усіх обставин, що мають значення для справи, і сам припустився цих же помилок.

Таким чином, оскільки вказані порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення необхідно скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.