Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О., -розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, третя особа - ОСОБА_7, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2012 року,

У січні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з січня 1980 року він працював у відповідача на різних посадах. 30 листопада 2011 року він був звільнений з займаної посади (лаборанта науково-організаційного відділу селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення) наказом № 70-к від 28 листопада 2011 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників інституту, в період перебування на лікарняному. 30 листопада 2011 року наказом № 71-к було припинено дію п. 5 наказу по інституту №70-к від 28 листопада 2011 року про його звільнення, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, яка настала 29 листопада 2011 року.

Після закінчення лікування і виходу на роботу 22 грудня 2011 року відповідач видав ще один наказ № 79-к від 23 грудня 2011 року про звільнення його з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників.

Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки накази № 70-к від 28 листопада 2011 року та № 79-к від 23 грудня 2011 року були видані з порушення вимог ст. 43 КЗпП України без згоди профспілкового комітету, а також були залишені поза увагою й інші вимоги трудового законодавства, позивач просив поновити його на раніше займаній посаді, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану йому моральну шкоду.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 2 лютого 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді лаборанта науково-організаційного відділу селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 987 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 3 487 грн. Вирішено питання про судові витрати. У решті - позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2012 року рішення районного суду скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального та матеріального права, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 знаходився у трудових відносинах з селекційно-генетичним інститутом - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, працюючи на посаді лаборанта науково-організаційного відділу з 2005 року.

На виконання Концепції реформування і розвитку аграрної освіти і науки, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2011 року № 279-р (279-2011-р) , листа Національної академії аграрних наук України від 28 квітня 2011 року № 6.4.-2/93, рішення вченої ради селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення від 5 травня 2011 року директором цього інституту був підписаний наказ № 52-к від 8 вересня 2011 року про скорочення посад і виведення із штатного розпису інституту з 1 грудня 2011 року, зокрема двох лаборантів науково-організаційного відділу (а.с. 23-25).

28 вересня 2011 року ОСОБА_6 отримав письмове попередження про скорочення його посади та звільнення з 1 грудня 2011 року, що підтверджується повідомленням від 28 вересня 2011 року( а.с. 30).

3 листопада 2011 року директор селекційно-генетичного-інституту звернувся з поданням № 22/879-40 до голови профспілкового комітету щодо надання згоди на звільнення працівників, які підлягали скороченню. ( а.с. 31). Відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету від 15 листопада 2011 року № 12 профспілковий комітет не дав згоду на звільнення лаборанта науково-організаційного відділу ОСОБА_6 (а.с. 33-34).

24 листопада 2001 року адміністрація відповідача отримала повідомлення про зазначене рішення профспілкового комітету, яке було підписано його головою Барановською В.Л. (а.с. 32)

Наказом директора селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення № 70-к від 28 листопада 2011 року ОСОБА_6 був звільнений з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 30 листопада 2011 року. (а.с. 37-38).

30 листопада 2011 року наказом № 71-к було припинено дію п. 5 наказу по інституту №70-к від 28 листопада 2011 року про звільнення позивача, у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю, яка настала 29 листопада 2011 року. (а.с. 39-40).

23 грудня 2011 року в.о. директора селекційно-генетичного інституту звернувся з поданням № 22/1052 до голови профспілкового комітету Барановської В.Л. щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_6, який підлягав скороченню. Відповідно до доповідної голови профспілкового комітету Барановської В.Л. на подання № 22/1052 від 23 грудня 2011 року, профспілковий комітет не прийняв рішення щодо звільнення лаборанта науково-організаційного відділу ОСОБА_6, у зв'язку з відсутністю кворуму на засіданні профкому 23 грудня 2011 року. (а.с. 41).

23 грудня 2011 року наказом № 79-к позивача було звільнено з роботи 23 грудня 2011 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та давши правильну оцінку всім зібраним у справі доказам, з урахуванням положень п. 1 ст. 40, чч. 1, 2 ст. 43, чч. 1, 2 ст. 235, ст. 237-1 КЗпП України, обґрунтовано визнав звільнення ОСОБА_6 незаконним, оскільки при звільненні останнього були допущені численні порушення норм трудового законодавства, зокрема звільнення відбулося без згоди профспілкового комітету.

Апеляційний суд неправильно застосувавши п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) «Про практику розгляду судами трудових спорів» дійшов помилкового висновку про правомірність дій відповідача щодо звільнення позивача з роботи, оскільки судом було отримано згоду первинної профспілкової організації від 5 листопада 2012 року на звільнення позивача.

Однак такий висновок апеляційного суду суперечить встановленим обставинам та наданим доказам.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2012 року скасувати, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 2 лютого 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.