6-43400св12 Про усунення перешкод у користуванні, знесення самочинного будівництва, виділення частки зі спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою - 27.02.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, Сімферопольська міська рада, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», про усунення перешкод у користуванні, знесення самочинного будівництва, виділення частки зі спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що сторони у справі відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом є співвласниками, яким належить по Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1. Щодо використання будівель спору між ними раніше не виникало, але в теперішній час відповідачка за допомогою членів своєї сім'ї без її згоди зруйнувала сарай літ. «Б», навіс літ. «І», «Л» та частину навісу літ. «Д» й на цьому місці побудувала прибудову до літ. «В» «а-1», «а-2», «А-3», чим перекрила можливий прохід до житлових приміщень, що знаходяться в користуванні позивача. Крім того, на вільній від забудови земельній ділянці відповідачем побудовано окрему житлову будову у вигляді перекритої дахом капітальної будівлі. На підставі викладеного, позитвач просила суд усунути перешкоди у користуванні будинком і земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом примусового знесення об'єктів самочинного будівництва у вигляді прибудов до літ. «В» «а-1», «а-2», «А-3» та окремої житлової будови у вигляді капітальної будівлі, перекритої дахом; усунути перешкоди у користуванні будинком і земельною ділянкою по вул. Харківська, 56 у м. Сімферополі шляхом відновлення сараю літ. «Б», навісів літ. «І», «Л» та частини навісу літ. «Д» за рахунок відповідача; виділити в натурі частки у спільній сумісній власності співвласникам житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 з розрахунку по Ѕ частині кожному; визначити між сторонами у справі порядок користування земельною ділянкою пропорційно до їхніх часток в загальній власності сумісного майна в межах, встановлених експертним висновком; припинити право спільної часткової власності сторін на вказаний будинок з господарськими будівлями і спорудами; стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 травя 2012 року та додатковим рішенням цього ж суду від 31 травня 2012 позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1, шляхом примусового знесення літньої кухні літ. «В», тамбуру літ. «а1» та літ. «а2», прибудови літ. «А-3», як самочинно побудованих. Проведено в натурі виділення часток у спільній сумісній власності співвласникам житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з розрахунку по Ѕ частині кожному, за другим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 22 лютого 2012 року № 61, складеного ТОВ фірмою «Юлга».

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2012 року рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 травя 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій у частині вимог позову про усунення перешкод у користуванні житловим будинком і земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинного будівництва, у задоволенні вказаних вимог відмовити, обгрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального і процесуального права. У решті рішення не оскаржуються.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 10 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 червня 1982 року сторони у справі є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, кожному належить по Ѕ частині вказаного майна.

У сторін склався наступний порядок користування вищевказаним будинком. Позивач ОСОБА_3 користується кімнатами в будівлях літ. «А-1», «а»: 1-1/14.0; 1-2/16,4; 1-9/5.3; 1-10/2.1; 1-11/9.3; 1-12/6.1, а також вбиральнею літ. «К» та підвалом літ. «П». Відповідач ОСОБА_4 користується в будівлях літ. «А-2», «А-3», «а-1», «а-2» кімнатами: 1-3/13.6; 1-4/13.4; 1-5/4.5; 1-6/9.5; 1-7/8.5; 1-8/6.5, а також сараєм «Б-1», підвалом «Б», літньою кухнею «В», сараєм і вигрібною ямою літ. «Г», навісами літ. «Д», «Е», «И», «Л».

Крім того, розглядаючи справу, суд встановив, що відповідач ОСОБА_4 за допомогою членів своєї сім'ї та без згоди позивача ОСОБА_3 зруйнувала (знесла) сарай літ. «Б», навіси літ. «І», «Л» та частину навісу літ. «Д», та побудувала на цьому місці прибудову до літ. «В» «а-1», «а-2», «А-3», чим перекрила можливий прохід до житлових приміщень, що знаходяться в користуванні позивача. Крім того на вільній від забудови земельній ділянці ОСОБА_4 побудувала окрему житлову будову у вигляді перекритої дахом капітальної будівлі, визнавши вказані споруди самочинним будівництвом.

Встановлюючи факт самочинного будівництва, суд виходив з наданого ТОВ фірмою «Юлга» висновку судової будівельно-технічної експертизи № 61 від 22 лютого 2012 року (а. с. 37-55).

Зокрема, на а. с. 42 (зворот) зазначено, що прибудови літ. «А-1», «А-2», «А-3», «А-4», «а», «а-1», «а-2», «а-3», «с», «В», «Г», «П», «п», «С», «Т» є самочинним будівництвом, навіси літ. «Д», «Е» - тимчасовими спорудами, а огорожі та вмощення - обєктами загального користування.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Задовольняючи вимоги позову ОСОБА_3 щодо зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами шляхом знесення, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що спірні споруди побудовані без згоди співвласника жилого будинку та користувача спільної земельної ділянки, є самочинним будівництвом, яке перешкоджає позивачу користуватись належним йому на праві власності нерухомим майном.

Таким чином, суди першої й апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановили обставини справи, дали належну оцінку наявним у справі доказам, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні, а наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.