Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Олійник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2009 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2012 року,

У листопаді 2007 року закрите акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк») звернулось до суду з указаним позовом, просило стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 911 грн. 51 коп. та звернути стягнення на переданий ОСОБА_5 у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором транспортний засіб.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 911 грн. 51 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» просить скасувати судові рішення у справі в частині відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

Судові рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у касаційному порядку не оскаржуються, тому судом касаційної інстанції в цій частині не переглядаються.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 28 вересня 2004 року між закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 укладено рамкову угоду № 5.4498, за умовами якої кредитор на положеннях та умовах цієї Угоди, договорів про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорів про відкриття кредитної лінії та договорів про надання траншу відкриває позичальнику кредитну лінію терміном на 60 місяців для задоволення особистих потреб. Загальна сума за договорами в межах цієї Угоди не повинна перевищувати 15 000 доларів США (далі - Рамкова угода).

У забезпечення виконання умов Рамкової угоди укладено договори, а саме: 28 вересня 2004 року - між закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 договір застави товарів в обороті, 28 вересня 2004 року - між закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 договір застави майна; 13 жовтня 2006 року - між закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_4 договір поруки.

Крім того, у забезпечення виконання умов Рамкової угоди 28 вересня 2004 року між закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_5 укладено договір застави транспортного засобу № 5.4498-ДЗ (далі - Договір застави).

13 жовтня 2006 року між закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання траншу №5.11473/4498, за умовами якого на підставі Рамкової угоди та цього договору ОСОБА_3 надано грошові кошти в розмірі 29 000 грн. на 24 місяці зі сплатою 25 % річних.

Внаслідок невиконання ОСОБА_3 умов Рамкової угоди та договору про надання траншу №5.11473/4498 від 13 жовтня 2006 року утворилась заборгованість у розмірі 22 911 грн. 51 коп.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, стягнув із боржника та поручителя заборгованість за Рамковою угодою та договором про надання траншу від 13 жовтня 2006 року в розмірі 22 911 грн. 51 коп. та відмовив у зверненні стягнення на переданий у заставу автомобіль, оскільки зобов'язання за договором про надання траншу від 13 жовтня 2006 року заставою не забезпечено.

Із висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

За змістом п. 2.2 Рамкової угоди умови надання, термін погашення та розмір кожної кредитної лінії, траншу оформлюється договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорами про відкриття кредитної лінії, про надання траншу, які є невід'ємними частинами цієї Угоди.

Відповідно до п. 2.4 Рамкової угоди умови та порядок надання кредиту, порядок та строки повернення кредиту, дострокове повернення кредиту, штрафні санкції, права та обов'язки сторін, вирішення спорів та інші умови встановлюються договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорами про відкриття кредитної лінії та договорами про надання траншу.

Як вбачається із п. 1.1 Договору застави, цей Договір забезпечує виконання зобов'язань, що виникають із Рамкової угоди № 5.4498 від 28 вересня 2004 року, Договору про надання траншу № 5.4498-ДТ1 від 28 вересня 2004 року та інших договорів про надання траншу, графіків повернення кредиту і сплати процентів, договорів про надання овердрафту, інших договорів, які є невід'ємною частиною Рамкової угоди (надалі за текстом Кредитний договір), укладеного між ОСОБА_3 та закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 15 000 доларів США.

У порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції належної оцінки умовам Рамкової угоди, договору про надання траншу від 13 жовтня 2006 року та договору застави не дав; не звернув уваги, що договором застави забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_3 за укладеними в межах Рамкової угоди договорами, за якими отримано грошові кошти в межах ліміту заборгованості, визначеної Рамковою угодою; не встановив, чи отримані ОСОБА_3 за договором про надання траншу від 13 жовтня 2006 року грошові кошти були надані в межах такого ліміту та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет застави.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України доводи апеляційної скарги належним чином не перевірив, не спростував їх та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалу апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на передане за договором застави транспортного засобу № 5.4498-ДЗ від 28 вересня 2004 року майно необхідно скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до цього суду відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2012 року в частині залишення без змін заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2009 року про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на передане за договором застави транспортного засобу № 5.4498-ДЗ від 28 вересня 2004 року майно скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.