Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,

Мазур Л.М., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання зобов'язання припиненим, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 листопада 2012 року,

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання зобов'язання припиненим.

ОСОБА_3 посилалась на те, що 26 лютого 2008 року між сторонами укладено кредитний договір згідно з умовами якого банк надав їй кредит у сумі 52 431 грн 91 коп. зі сплатою за користування кредитом у розмірі 15,48 % річних терміном до 25 лютого 2015 року. На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 26 лютого 2008 року також укладено кредитно-заставний договір та договір застави рухомого майна, предметом якого є автомобіль Dаewoo Matiz-MA 18, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Позивачка зазначала, що 08 вересня 2010 року вона достроково погасила борг разом з процентами та винагородою, передбаченими кредитним договором, однак відповідачем факт виконання зобов'язання не визнано, на порушення умов договору ним в односторонньому порядку було збільшено розмір відсоткової ставки без її відома та згоди.

Враховуючи вказане, позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12 листопада 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано припиненими з 08 вересня 2010 року зобов'язання за кредитно-заставним договором № НELOAN02190785 від 26 лютого 2008 року, кредитним договором № НELOAN02190785 від 26 лютого 2008 року та договором застави рухомого майна № НELOAN02190785 від 26 лютого 2008 року, укладеними між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк».

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам.

Судами встановлено, що відповідно до умов кредитного договору від 26 лютого 2008 року № НELOAN02190785 банк надав позивачці кредит у сумі 52 431,92 грн зі сплатою за користуванням кредитом у розмірі 15,48 % річних терміном до 25 лютого 2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивачка та відповідач уклали кредитно-заставний договір від 26 лютого 2008 року № НELOAN02190785 та договір застави рухомого майна від 26 лютого 2008 року № НELOAN02190785 предметом якого є автомобіль Dаewoo Matiz-MA 18, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2008 року станом на 08 лютого 2011 року становить12 733,55 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 9 225,54 грн, заборгованість за відсотками - 952,14 грн, заборгованість з комісії - 2 410,86 грн, пеня у сумі 145,01 грн.

Установлено, що відповідач з 01 лютого 2009 року збільшив відсоткову ставку за кредитним договором від 26 лютого 2008 року № НELOAN02190785 з 15,48 % до 27,12 % у зв'язку зі збільшенням курсу дол. США до гривні більш як на 10 %, про що повідомив позивачку відповідним листом.

Позивачка сплатила заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2008 року у розмірі 40 444,56 грн та 255,00 грн, що підтверджується копіями квитанцій ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06 вересня 2010 року та від 08 вересня 2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що банк правомірно збільшив в односторонньому порядку відсоткову ставку за вищезазначеним договором, про що повідомив ОСОБА_3, а остання належним чином не виконала зобов'язання за кредитним договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що банк неправомірно підвищив в односторонньому порядку розмір відсоткової ставки за користування кредитом. ОСОБА_3 у повному обсязі виконала зобов'язання за кредитним договором.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 598, 609, 559 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Таким чином, зобов'язання за кредитним договором вважаються припиненими з моменту сплати боржником кредиторові суми кредиту за договором, процентної ставки та пені в разі порушення умов договору, що і є належним виконанням основного зобов'язання.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долару США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливе в межах кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Відповідно до пункту 6.3.1. кредитно-заставного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користуванням кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долару США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення цього договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надає позичальникові повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно до курсу долара США.

Установлено, що 08 січня 2009 року банком на адресу позивачки було направлено лист про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором з 15,48 % до 27,12 % річних, починаючи з 01 лютого 2009 року. При цьому у листі було зазначено, що у разі незгоди із вказаними змінами кредитного договору позивачу запропоновано у вказаний строк звернутися до відділення банку, надавши письмове повідомлення про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. У разі згоди щодо змін умов кредитування за вказаним кредитним договором, встановлення цих змін буде здійснено автоматично без будь-яких додаткових дій. Зміна процентної ставки за кредитом відбулася не внаслідок волевиявлення однієї із сторін, а через збільшення облікової ставки НБУ та зміни курсу долара США до гривні.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував, що положення ст. 1056-1 ЦК України та ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», що були введені в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року (661-17) , який набрав чинності 10 січня 2009 року, а банк реалізував своє право, передбачене умовами кредитного договору щодо збільшення процентної ставки шляхом надсилання відповідного повідомлення, до набрання чинності цього Закону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачка належним чином не виконала зобов'язання за кредитним договором.

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 листопада 2012 року скасувати, рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.