Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Олійник А.С.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача, визнання незаконним збільшення процентної ставки за кредитним договором, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості та визнання частково недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою Шуліки Аліни Володимирівни, яка діє від імені публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 листопада 2012 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом в якому зазначав, що між ним та відповідачем було укладено кредитно-заставний договір. За умовами договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник сплачує проценти за ставкою 15,48 % річних. Згідно п. п. 4.4, 17.8 цього договору погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 1522 грн. 24 коп. Протягом дії кредитно-заставного договору позивачем у відповідності до його умов виконувались зобов'язання з повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів передбачених ним. 15 листопада 2011 року ОСОБА_3 отримав ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси про відкриття провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього про звернення стягнення на майно. В ході розгляду справи він дізнався, що відповідачем 1 лютого 2009 року в односторонньому порядку збільшено процентну ставку за кредитно-заставним договором до 27,12 % річних. Вважаючи збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку незаконним, позивач просив задовольнити вимоги.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29 листопада 2012 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку процентної ставки за кредитно-заставним договором від 31 січня 2008 року. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_3, виходячи із процентної ставки, встановленої п. 17.1.6 цього договору. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Шуліка А.В., яка діє від імені ПАТ КБ «ПриватБанк», звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив із того, що дії відповідача суперечать вимогам ст. 1056-1 ЦК України та підвищення ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку процентної ставки є безпідставним. Також зазначив, що при підвищенні відсоткової ставки відповідачем не була дотримана визначена договором процедура її підвищення. Апеляційний суд, залишаючи вказане рішення без змін, погодився із висновками суду першої інстанції про те, що банк не дотримався процедури підвищення відсоткової ставки, яка була передбачена кредитним договором.

Такий висновок апеляційного суду відповідає фактичним обставинам та ґрунтується на нормах матеріального права і поданих сторонами доказах.

Судами установлено, що 31 січня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитно-заставний договір, згідно умов якого позивачу було надано кредит в розмірі 72906 грн. 50 коп. з процентною ставкою 15,48 % річних та кінцевим терміном погашення 30 січня 2015 року.

Відповідно до п. 6.3.1. кредитно-заставного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, у зв'язку із зміною кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, прийняте рішення про збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за укладеним з позивачем кредитно-заставним договором і така з 1 лютого 2009 року встановлена в розмірі 27,12 % річних.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на час укладення кредитного договору і зміни відсоткової ставки), у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Судами встановлено, що позивач не був повідомлений належним чином про підвищення відсоткової ставки, оскільки лист від 25 грудня 2008 року з повідомленням про зміну відсоткової ставки направлявся банком на адресу: АДРЕСА_1, за якою ОСОБА_3 не проживає та яка не є місцем його реєстрації.

З огляду на викладене, неповідомлення позивача про підвищення з 1 лютого 2009 року процентної ставки за кредитно-заставним договором, укладеним 31 січня 2008 року між банком та ОСОБА_3, тягне за собою недійсність зміни відсоткової ставки.

Виходячи з наведеного, підстав для зміни відсоткової ставки з 1 лютого 2009 року до 27,12 % річних і нарахування плати за користування кредитом за такою ставкою не було.

За таких обставин суди обґрунтовано визнали незаконним збільшення процентної ставки та поклали на відповідача обов'язок по здійсненню перерахунку заборгованості позивача виходячи із процентної ставки, встановленої п. 17.1.6 укладеного між сторонами договору.

Доказів про те, що відповідач направив повідомлення позивачу за адресою його проживання, або ж за адресою, вказаною ним при укладенні договору, не подано.

Докази, які б підтверджували, що ОСОБА_3 погодився на зміну процентної ставки та сплачував відсотки за новою ставкою, відсутні.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З огляду на те, що судові рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає відхиленню згідно із положеннями ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних,

Касаційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни, яка діє від імені публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.