Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2012 року,

У грудні 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав у кредит 46 853, 50 швейцарських франків, строком повернення до 12 грудня 2028 року. На забезпечення виконання взятих за кредитним договором зобов'язань, між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого визначено належну останньому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. 12 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» і ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, а також договір відступлення права вимоги за вищевказаним договором іпотеки. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка складає: 46 247, 25 швейцарських франків - за кредитом; 8 198, 73 швейцарських франків - за процентами. Крім того, за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом нараховано пеню у розмірі 7 833, 43 грн. Позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2012 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд виходив з того, що стаття 23 Закону України «Про іпотеку» не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки ні правочин між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ні торги з відчуження спірної квартири ніким не оспорені, крім того, на період придбання ОСОБА_3 квартири, вона в іпотеці не перебувала, первинно була продана з торгів на виконання постанови господарського суду Харківської області.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 12 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав у кредит 46 853, 50 швейцарських франків, строком повернення до 12 грудня 2028 року.

На забезпечення виконання взятих за кредитним договором зобов'язань між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого визначено належну останньому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

12 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» і ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю а також договір відступлення права вимоги за вищевказаним договором іпотеки.

На підставі постанови господарського суду Харківської області від 01 січня 2011 року фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, у зв'язку з чим знято заборону відчуження, накладену на спірну квартиру на підставі договору іпотеки від 12 грдня 2007 року.

За договором купівлі-продажу від 19 лютого 2011 року ОСОБА_3 купив, а ОСОБА_5 продав квартиру АДРЕСА_1.

Постановою Харківського апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2011 року постанову господарського суду Харківської області від 01 січня 2011 року скасовано, провадження у справі за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання банкрутом припинено.

За змістом статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки,

набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи й давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про задоволення позову з передбачених ст. ст. 23, 38-39 Закону України «Про іпотеку» підстав.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2012 року скасувати, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.