Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Карпенко С.О.,

Сімоненко В.М., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Н2О», про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 1 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року,

У лютому 2011 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - ПАТ «Таскомбанк») звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 28 грудня 2007 року Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», з товариством з обмеженою відповідальністю «Н2О» (далі - ТОВ «Н2О») укладено кредитний договір у розмірі 2 млн 995 тис. грн та 205 900 доларів США з процентною ставкою 14,5% річних, на поповнення обігових коштів, з кінцевим терміном погашення кредиту не пізніше 25 грудня 2009 року, в тому числі придбання обладнання. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк» і ОСОБА_3 28 грудня 2007 року укладено договір іпотеки, згідно з яким остання передала банку в іпотеку адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 4 млн 359 тис. грн. ТОВ «Н2О» зобов'язання за кредитним договором не виконало й допустило заборгованість, яка станом на 1 жовтня 2010 року склала 6 095 242 грн 18 коп.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом реалізації на прилюдних торгах за ціною не нижче, що буде визначена в процесі виконавчого провадження згідно із Законом України «Про виконавче провадження» (606-14) , отримані від його реалізації грошові кошти спрямувати на погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 1 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року, позов ПАТ «Таскомбанк» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів, загальною площею 887,30 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом реалізації на прилюдних торгах за ціною не нижче, що буде визначена в процесі виконавчого провадження згідно із Законом України «Про виконавче провадження» (606-14) . Грошові кошти отримані від реалізації предмету іпотеки спрямовано на погашення заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2007 року в розмірі 6 095 242 грн 18 коп. на користь ПАТ «Таскомбанк». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «Таскомбанк», суд першої інстанції виходив із того, що в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки, тому й стягнув заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_3 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_3 направлялась іпотечна вимога щодо погашення кредитної заборгованості.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 грудня 2007 року Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», з ТОВ «Н2О» укладено кредитний договір у розмірі 2 млн 995 тис. грн та 205 900 доларів США з процентною ставкою 14,5% річних, на поповнення обігових коштів, з кінцевим терміном погашення кредиту не пізніше 25 грудня 2009 року, у тому числі придбання обладнання. У забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк» і ОСОБА_3 28 грудня 2007 року укладено договір іпотеки, згідно з яким остання передала банку в іпотеку адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 4 млн 359 тис. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд призначив справу до розгляду на 6 листопада 2012 року на 12 год. 20 хв., однак її розгляд було відкладено на 27 листопада 2012 року на 12 год. 40 хв. про що повідомлено представників сторін під розписку (а.с. 115-116). Разом з тим згідно з журналом судового засідання від 27 листопада 2012 року розгляд справи було розпочато о 12 год. 04 хв. та закінчено о 12 год. 10 хв. лише за участю представника позивача, тобто до призначеного судом часу.

Відомості про те, що відповідач та її представник були належним чином повідомлені апеляційним судом про розгляд справи 27 листопада 2012 року на 12 год. 04 хв. у справі відсутні.

Таким чином, апеляційний суд розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 за її відсутності.

При цьому розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або при наявності поважної причини неяки в судове засідання є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши справу за відсутності ОСОБА_3, апеляційний суд не врахував наведене вище, а також належним чином не перевірив її доводів про порушення банком п. 3.1.5. та п. 7.6. іпотечного договору від 28 грудня 2007 року щодо неповідомлення її рекомендованим листом про невиконання ТОВ «Н2О» зобов'язань за кредитним договором та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції в силі.

Також відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.