Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Штелик С.П.,

суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Касьяна О.П., Кафідової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та вселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Іллічівського МВ УМВС України в Одеській області, третя особа - Іллічівська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зобов'язання зняти з реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2011 року,

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач чинить їй перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1. Просила вселити її в спірну квартиру та зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у праві користування зазначеною квартирою.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 після розірвання з ним шлюбу з 1996 року в спірній квартирі не проживає, а проживає в іншому місті, тому просив визнати її такою, що втратила право користування спірною квартирою та зняти її з реєстрації.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27 травня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1. Зобов'язано Іллічівський МВ УМВС України в Одеській області зняти ОСОБА_1 з реєстрації за вищезазначеною адресою.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 з поважних причин не проживає в квартирі АДРЕСА_1

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 і задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживала більш ніж 6 місяців без поважних причин.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що з 09 лютого 1971 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 11 вересня 1996 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Судами також встановлено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишився проживати в спірній квартирі, а ОСОБА_1 - в спірній квартирі постійно не проживає.

Статтею 64 Житлового кодексу України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або член його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Виходячи зі змісту норм ст. ст. 71, 72 ЖК України та відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України суди повинні встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 (v0002700-85) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України (5464-10) » роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі з поважних причин, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, внаслідок чого відповідач створює перешкоди ОСОБА_1 у постійному користуванні спірною квартирою.

У порушення зазначених норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 про поважність причин тимчасової відсутності в спірній квартирі.

Зокрема, ОСОБА_1, обґрунтовуючи поважність причин тимчасової відсутності в квартирі, посилалася на те, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди в користуванні спірним житлом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно з нормами матеріального і процесуального права, судове рішення суду апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 339 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2011 року скасувати, залишивши в силі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 травня 2011 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.