Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Штелик С.П.,

суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Касьяна О.П., Кафідової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник», третя особа - обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Головацького-3 блок Б», про визнання майнових прав на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 9 жовтня 2012 року,

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 15 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Тернопільська фірма «Будівельник» було укладено договір про пайове будівництво квартири АДРЕСА_1, вартістю на момент підписання договору 156 772 грн. Позивачкою сплачено відповідачу 129 822 грн вартості вказаної квартири. Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію - 2010 рік. Залишкову суму ОСОБА_1 повинна була внести до кінця будівництва. Проте, враховуючи те, що будівництво будинку не завершено, в експлуатацію будинок не зданий, залишкова сума позивачкою не була внесена, то позивачі просили визнати за ними майнове право на частину вищевказаного нерухомого майна.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2012 року, позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано за ОСОБА_1 майнове право на 33,7 кв. м. однокімнатної квартири АДРЕСА_1, які оплачені ОСОБА_1 на суму 129 822 грн. У задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати постановлені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1, було майже повністю сплачено вартість квартири відповідно до умов, договорів укладених з відповідачем, а оскільки відповідач порушив зобов'язання по здачі будинку в експлуатацію, то відповідно до вимог ст. 190 ЦК України, позивачка набула майнові права на незавершену будівництвом однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Судами встановлено, що 15 квітня 2008 року між ПП «ТФ «Будівельник» та ОСОБА_1 укладено договір відповідно до умов якого ПП «ТФ «Будівельник» приймає ОСОБА_1 у пайове будівництво на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію - 2010 рік. Попередня базова вартість квартири становить 156 722 грн.

ОСОБА_1 було частково сплачено відповідачу вартість квартири в сумі 129 822 грн.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільним кодексом України (435-15) , зокрема ст. ст. 316 - 323, 325, 328, 331, 334, 379-382 передбачені загальні засади права власності. Так, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; усі суб'єкти права власності є рівними перед законом; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва; житлом фізичної особи є квартира.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Суди, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, у порушення положень ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України на вищевказані норми права уваги не звернули, у повному об'ємі доводів відповідача не перевірив, у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та нормою права, що підлягає застосуванню, та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання за позивачем майнових прав на недобудовану квартиру.

За таких обставин є невірними висновки судів про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права на майнові права до закінчення будівництва, здачі будинку в експлуатацію.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального

та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.