Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,Гримич М.К., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 31 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 09 жовтня 2012 року,

У травні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_7 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що відповідач є батьком вказаних малолітніх дітей, він не сплачує аліментів, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не забезпечує дітям належних умов життя.

Зазначила, що 18 жовтня 2010 року шлюб між нею та відповідачем розірвано, рішенням судів дітей залишено на виховання матері до досягнення ними повноліття та зобов'язано ОСОБА_7 сплачувати аліменти на утримання дітей, від чого він ухиляється, тому просила задовольнити позов.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 31 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 09 жовтня 2012 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2010 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, залишено неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вихованні матері до досягнення ними повноліття.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2008 року стягнуто з ОСОБА_7 аліменти на утримання цих неповнолітніх дітей, рішенням цього ж суду від 18 серпня 2010 року змінено розмір аліментів, що повинен сплачувати відповідач до 500 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

З довідок № 19-19-3\10 від 04 січня 2010 року, № 19-19-3\691 від 26 січня 2010 року, виданих акціонерним товариством «ОТП Банк» вбачається, що із заробітної плати ОСОБА_7 утримувалися аліменти на утримання дітей протягом 2008 -2009 років.

Згідно довідки № 202 від 27 липня 2012 року, виданої відділом державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції, заборгованість по аліментах за ОСОБА_7 станом на 01 липня 2012 року складає 23 111 грн 42 коп., сплачено аліментів по виконавчих документах на суму 2 928 грн 80 коп.

Як вбачається з характеристики, виданої Кузнецовською обласною державною податковою інспекцією, ОСОБА_7 за час роботи в податковій інспекції, за період з 24 січня 2002 року по 13 травня 2008 року, зарекомендував себе позитивно, був нагороджений подякою.

Повідомленням від 19 грудня 2011 року № 54\12485, висновками про результати звернень громадян від 06 грудня 2011 року, 09 грудня 2011 року, виданими Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області стверджується, що протягом листопада -грудня 2011 року ОСОБА_7 звертався до Кузнецовського МВ УМВС України в Рівненській області з приводу перешкод, які створює ОСОБА_6 у спілкуванні з дітьми.

Постановами про відмову в порушенні кримінальної справи від 24 березня 2011 року, 27 жовтня 2011 року та 22 березня 2012 року стверджується, що ознак злочину по факту ухилення від сплати аліментів ОСОБА_7 не виявлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, керувався нормами ст. ст. 150, 164 СК України та виходили з того, що відповідач не займається вихованням своїх дітей, оскільки позивач створює йому для цього перешкоди. Факт ухиляння ОСОБА_7 від батьківських обов'язків не доведено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на те, що суди поверхнево розглянули справу, не дали належної оцінки усім доказам та дійшли до передчасних висновків про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та матеріалів справи вбачається, що для з'ясування усіх необхідних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, судами були допитані свідки, досліджено письмові докази, враховано та перевірено доводи сторін.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову обґрунтовані.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав вважати, що судами ухвалено судові рішення з порушенням вимог закону, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 31 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 09 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.