Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наумчука М.І.,

суддів: Мартинюка В.І., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, виселення, зняття з реєстраційного обліку та вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року,

У травні 2010 року позивачі звернулись до суду з указаним позовом, в якому просили визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1. Свої вимоги обґрунтовували тим, що 6 лютого 2008 року між ОСОБА_5, що діяла від свого імені та імені ОСОБА_6, і ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого останні придбали спірну квартиру. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають себе добросовісними набувачами квартири, оскільки нотаріус посвідчив укладений договір купівлі-продажу після того, як встановив осіб сторін, їх дієздатність та власників спірної квартири. На момент укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, у ній були зареєстровані тільки її власники: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 19 лютого 2008 року комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У травні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_4, з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, виселення, зняття з реєстраційного обліку та вселення. Зазначала, що відповідачами при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 були порушені житлові права її малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яку зацікавлені особи за участю відповідача ОСОБА_5 перед укладенням договору зняли з реєстраційного обліку за цією адресою.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності залишено без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 6 лютого 2008 року, укладений з однієї сторони ОСОБА_5 від свого імені та імені ОСОБА_6 та з іншої сторони ОСОБА_1, ОСОБА_2, вселено ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 лютого 2012 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, вселення і ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні цих вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_1 на час реєстрації в ній 17 травня 2007 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за клопотанням служби у справах неповнолітніх Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 23 квітня 2007 року, був її батько ОСОБА_6

Дитина в цьому жилому приміщенні на той момент не проживала, останній із клопотанням про її вселення у квартиру і реєстрацію в ній не звертався.

З огляду на те, що реєстрація ОСОБА_4 у спірному жилому приміщенні проведена з порушенням встановленого порядку, право на користування цим приміщенням ОСОБА_4 не набула, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що її права укладенням 6 лютого 2008 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не були порушені, а тому правильно відмовив у задоволенні вимог про визнання цього договору недійсним і вселення.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам, встановленим на підставі поданих сторонами доказів, і ґрунтуються на нормах матеріального права.

Порушень норм процесуального законодавства при проведенні оцінки доказів не встановлено.

З огляду на те, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає відхиленню згідно із положеннями ст. 337 ЦПК України.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.