Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 25 липня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня 2012 року,-

У червні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому просила встановити порядок користування земельною ділянкою, що розташована АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до свідоцтва про право власності від 09 лютого 1998 року вона є власником 33/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. Інша його частина належить: ОСОБА_10 - 16/100 частин, ОСОБА_7 - 1/6 частина, ОСОБА_6 - 17/100 частин, ОСОБА_11 - 17/200 частин, ОСОБА_5 - 17/200 частин.

Згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №390 від 10 травня 1956 року за вказаним домоволодінням закріплена земельна ділянка площею 1257 кв.м., з приводу якої між співвласниками виник спір.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 25 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня 2012 року, позов задоволено.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 відповідно до четвертого варіанту, запропонованого Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у висновку № 115/159-БТ додаткової судової будівельно-технічної експертизи, складеному 20 лютого 2012 року.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі, поданій через свого представника ОСОБА_9, ОСОБА_5 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановивши між сторонами порядок користування земельною ділянкою за четвертим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 лютого 2012 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що вказаний варіант найбільш відповідає вимогам земельного законодавства враховує баланс інтересів кожного з співвласників.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Так, відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 9 лютого 1998 року ОСОБА_4 є власником 33/100 домоволодіння по АДРЕСА_1. Інші частини домоволодіння належать: ОСОБА_10 - 16/100 частин; ОСОБА_7 - 1/6 частина; ОСОБА_6 - 17/100 частин, ОСОБА_11 - 17/200 частин; ОСОБА_5 - 17/200 частин.

Згідно рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 390 від 10 травня 1956 року за вказаним домоволодінням закріплена земельна ділянка площею 1257 кв.м.

Також установлено, що станом на 1966 рік і 1993 рік між співвласниками будинку склався певний порядок користування земельною ділянкою і, зокрема, ділянка була розподілена на дві частини. Перша частина земельної ділянки площею 726 кв.м. перебувала в користуванні ОСОБА_10 і ОСОБА_6, а друга частина земельної ділянки площею 531 кв.м. - в користуванні ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_4

При переході права власності від попередніх до нинішніх співвласників їх ідеальні частки залишались незмінними.

Частиною 4 статті 120 ЗК України встановлено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно роз'яснення, викладеного у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року (va007700-04) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, тому відповідно до ст. 88 ЗК слід брати до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення рішення та ухвали судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_5 відхилити, рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 25 липня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.