Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Лесько А.О., Хопти С.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Аеросвіт» про стягнення заборгованості по заробітній платі, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2012 року,

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що з серпня 2007 року і по теперішній час вона працює в ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт». Відповідно до п. 3.6 Положення про оплату праці бортпровідників, затвердженого 26 жовтня 2007 року генеральним директором ЗАТ Авіакомпанія «Аеросвіт» розрахунок заробітної плати здійснювався в умовних одиницях. Одна умовна одиниця була еквівалентна одному долару США. Заробітна плата складалась з постійної частини (посадового окладу та винагороди за вислугу років в цивільній авіації) та перемінної частини. Розмір постійної частини заробітної плати визначався за курсом, прийнятим в колективному договорі, розмір перемінної частини заробітної плати - за курсом Національного Банку України за останній день місяця, за який відбувалась виплата. Нарахування та виплата заробітної плати здійснюється відповідно до п. 7.6 колективного договору. Проте, в порушення умов зазначеного договору з грудня 2008 року відповідач недораховує та не виплачує їй частину заробітної плати, а тому просила суд стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату з грудня 2008 року по день ухвалення рішення суду. Також позивач просила суд визнати неправомірними дії ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» щодо зміни в односторонньому порядку істотних умов праці, зобов'язати відповідача поновити попередні умови праці відповідно до п. 7.6 колективного договору.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій через представника, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 15 «Закону України «Про оплату праці» форми і система оплати праці, розцінки, тарифні сітки, ставок, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 6 серпня 2007 року і по теперішній час працює в ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» на посаді бортпровідника.

Взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання, зокрема оплати праці працівників на підприємстві, визначено у колективному договорі.

Відповідно до п. 7.6 вказаного договору заробітна плата в авіакомпанії встановлюється в доларах США та виплачується в національній валюті України з перерахуванням по курсу Національного банку України на останній день місяця, за який вона виплачується, але не нижче курсу, по якому виплачувалася заробітна плата за попередній місяць, індексація заробітної плати нараховується згідно з чинним законодавством.

30 грудня 2008 року генеральним директором «Авіакомпанії «Аеросвіт» видано наказ згідно із яким у зв'язку із скрутним матеріальним становищем авіакомпанії та з метою оптимізації витрат першому заступнику генерального директора з фінансово-економічної діяльності наказано забезпечити здійснення нарахування та виплати заробітної плати працівникам авіакомпанії, починаючи з грудня 2008 року із розрахунком курсу валют Національного банку України, встановленого на 30 листопада 2008 року в розмірі 6,7418 грн. за 1 долар США.

Таким чином, розмір заробітної плати, що виплачувалася позивачу, визначений на підставі чинного і законного документу, підстав вважати, що у відповідача перед позивачем наявна будь-яка заборгованість по заробітній платі немає, у зв'язку із чим суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Доводи касаційної скарги, матеріали витребуваної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.