Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Лесько А.О., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2012 року,

У грудні 2011 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду із вищевказаною заявою, посилаючись на те, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 17 листопада 2011 року про стягнення судового збору є неправомірною, тому що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року у примусовому порядку фактично виконане не було. У зв'язку з цим позивач просив визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати вказану постанову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2012 року, у задоволенні скарги ПАТ КБ «Надра» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «Надра» просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, відповідають вимогам ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

З цими висновками судів повністю погодитись не можна, оскільки такі не відповідають вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

По справі установлено, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року видано виконавчий лист за № 2-5153 від 22 червня 2009 року про примусове стягнення з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_3 10.904,63 тройських унцій золота та 41.73 тройських унцій золота, як відсотки за користування цим майном (а. с. 36-42).

02 липня 2009 року відділом примусового виконання рішення Державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання вище зазначеного виконавчого листа (а. с. 56).

21 липня 2009 року виконавче провадження по примусовому виконанню рішення зупинено у зв'язку зі зверненням державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання, про що винесено відповідну постанову (а. с. 90).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер стягувач ОСОБА_4 (а. с. 95).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2011 року замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні по примусовому виконанню рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року на ОСОБА_5 у розмірі всіх майнових прав (а. с. 100-101).

05 жовтня 2011 року ОСОБА_5 звернулася до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби із заявою про повернення виконавчого листа № 2-5153 від 22 червня 2009 року без виконання у відповідності до ч. 2 ст. 12, ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та 17 листопада 2011 року державним виконавцем винесено відповідну постанову (а. с. 97, 107).

17 листопада 2011 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з ПАТ КБ «Надра» виконавчого збору у розмірі 7 637 728 грн. 25 коп. та повернуто виконавчий документ стягувачеві ОСОБА_5 за її заявою про повернення виконавчого листа № 2-5153 від 22 червня 2009 року без виконання (а. с. 105, 107).

Розгляд судами скарг у порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК (1618-15) , є однією із форм судового контролю за виконанням судових рішень, виконання яких є складовою частиною цивільного процесу, оскільки провадження у справі завершується виконанням ухвалених у такій справі судових рішень.

У зв'язку із цим скарги сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК (1618-15) , підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто судом, що видав виконавчий документ.

Оскільки провадження у цивільній справі завершується виконанням ухвалених у такій справі судових рішень, скарги боржника у виконавчому провадженні на рішення і дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки у даному разі об'єктом виконання є не рішення суду першої інстанції, що виконується, а постанова державного виконавця як виконавчий документ.

Суди на зазначене уваги не звернули та помилково розглянули дану справу у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як передбачено ст. 340 ЦПК України, судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 цього Кодексу.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у даній справі.

Керуючись ст. ст. 333, 340, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2012 року скасувати, провадження у даній справі закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.