Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П. суддів: Дем'яносова М.В.,Касьяна О.П., Коротуна В.М.,Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Пубічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Білоцерківського відділення про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2012 року,

У січні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 06 травня 2011 року і 06 червня 2011 року між нею та відповідачем, в особі заступника начальника Білоцерківського відділення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», було укладено два договори банківського вкладу, за якими позивач внесла в Банк на депозит гроші в сумі 2000 гривень під 24% річних строком на три місяці. В липні 2011 року вона звернулася до Банку про повернення депозитного вкладу та нараховані проценти, однак Банк відмовив в цьому, посилаючись на те, що договори в Банку не зареєстровані, гроші не надходили.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на корись ОСОБА_6 2488,69 грн заборгованість по депозитних вкладах від 06.05.2011 року та від 06.06.2011 року, та 107,30 грн. судовий збір.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2012 року, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2011 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2012 року, залишити в силі рішення Білоцерковського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоровши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції керувався тим, що між сторонами, в особі заступника начальника Білоцерківського відділення ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6, було укладено два договори банківського вкладу на загальну суму 2000 гривень, грошові кошти були внесені позивачем на рахунки Банку по 1000 гривень за кожним договором, що підтверджено заявами на переказ готівки, тому, відповідно до ст.ст. 1058, 1059 ЦК України за договором банківського вкладу(депозиту) одна сторона(банк), що прийняла від другої сторони(вкладника) грошову суму (вклад) зобов'язується виплачувати владникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі, умовах та порядку, встановлених договором, який укладається в письмовій формі та вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківськоо вкладу з видачею документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності. Крім того, вироком Білоцерківського місьрайонного суду ОСОБА_7 було засуджено за ч.5 ст. 191 КК України, а тому, відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що умови спірних договорів банківського вкладу не відповідають типовим договорам банківського вкладу, затвердженим рішенням Ради Директорів АТ «Дельта Банк» від 8 вересня 2010 року, а квітанції не відповідають вимогам п.8 глави 2 розд.Ш Інструкції про касові операції в банках України, затвердженою постановою НБУ № 337 від 14.08.2003 року (z0768-03) . Грошові кошти позивача як вклад у банк не потрапляли й відповідно проценти на них не нараховувалися, немає виданої банком виписки про внесення коштів, а тому спірні договори є нікчемними згідно ст. 1059 ЦК України. До правовідносин, які виникли між сторонами, не підлягає застосуванню ст. 1172 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов'язків.

Отже, обов'язок відшкодування шкоди юридичною особою на підставі ст. 1172 ЦК України виникає з деліктних, а не договірних правовідносин.

Апеляційний суд у достатньому обсязі визначився із характером спірних правовідносин і правовою нормою, що підлягає застосуванню.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 336, 337 колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2012 року відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.