Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право на проживання у жилому приміщенні та зняття з реєстрації, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, КП «Червонограджитлокомунсервіс», КП «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», КП «Комінтех» про усунення порушень у користуванні приміщенням та вселення, визнання приватизації квартири недійсною, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2012 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у 1991 році він отримав трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю з чотирьох чоловік.

Позивач зазначав, що подружнє життя не склалося, і 23 квітня 1998 року він розлучився з ОСОБА_4, після чого остання разом з дітьми - ОСОБА_5, ОСОБА_6 перейшла жити до своєї матері.

Зазначав, що спочатку вони відвідували його, але в подальшому, починаючи з 2005 року не навідуються та не проживають з ним, у зв'язку з чим, просив визнати їх такими, що втратили право на проживання у жилому приміщенні та зняти їх з реєстрації.

У жовтні 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, КП «Червонограджитлокомунсервіс», КП «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», КП «Комінтех» про усунення порушень у користуванні приміщенням та вселення, визнання приватизації квартири недійсною. Свої вимоги мотивували тим, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 періодично виїздила на роботу за кордон, потім забрала дітей з собою, про що повідомила ОСОБА_3 та КП «Червонограджитлокомунсервіс». Однак, ОСОБА_3, скориставшись їхньою відсутністю, поміняв замки від вхідних дверей, знищив в квартирі всі меблі, сантехніку, внутрішнє оздоблення та зняв їх із реєстрації за вказаною адресою, а потім самостійно приватизував квартиру, позбавивши їх права на житло.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 27 березня 2009 року зазначені позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 03 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 право користування квартирою АДРЕСА_1 та ухвалено рішення про їх вселення в зазначену квартиру. Скасовано зняття позивачів за зустрічним позовом з реєстрації в зазначеній квартирі Комунальним підприємством «Комінтех», зобов'язано цю установу зареєструвати позивачів у зазначеній квартирі.

Скасовано рішення бюро приватизації комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» від 13 червня 2007 року № 46 про приватизацію ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 та визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_9 на зазначену квартиру, видане бюро приватизації КП «Червонограджитлокомунсервіс» 13 червня 2007 року. Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені по справі судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 відсутні за місцем реєстрації з поважних причин, а тому вони не втрачали право користування житловим приміщенням. Оскільки підставою для здійснення приватизації лише ОСОБА_3 стало протиправне зняття відповідачів з реєстрації, а тому рішення про приватизацію ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 підлягає скасуванню, а свідоцтво про право власності, видане на ім'я ОСОБА_3 є недійсним.

Проте, погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що 24 грудня 1991 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, які перебували у зареєстрованому шлюбі, та їх діти - ОСОБА_5, ОСОБА_8, були зареєстровані в АДРЕСА_1.

23 квітня 1998 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.

Після розірвання шлюбу, вона з дітьми продовжувала проживати у зазначеній квартирі, проте, у зв'язку із складним матеріальним становищем, з 2000 року почала виїжджати на тимчасові заробітки до Королівства Іспанія, про що повідомляла житловий відділ КП «Червонограджитлокомунсервіс».

У 2003 році в Іспанію на заробітки поїхав ОСОБА_5, а у 2007 році туди ж поїхав ОСОБА_8 на навчання.

Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 10 травня 2007 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 визнано такими, що втратили право на жилу площу у квартирі за місцем їх реєстрації та знято їх з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1. Зазначене рішення було в подальшому скасовано ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 липня 2008 року, проте, до того часу було фактично виконано і реєстрацію позивачів у квартирі АДРЕСА_1 було скасовано.

Колегія суддів, переглядаючи справу в касаційному порядку, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців.

Відмовляючи в позові ОСОБА_3 суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що лише ОСОБА_4 повідомляла житловий відділ КП «Червонограджитлокомунсервіс» про свій виїзд за межі країни в зв'язку з роботою і прохання в зв'язку з цим не скасовувати її реєстрацію, ОСОБА_10 та ОСОБА_6, які є повнолітніми, таких дій не вчинювали. Судами взагалі не встановлені причини відсутності понад встановлені терміни за місцем проживання відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_6, проте суд вважав обґрунтованими висновки про те, що за ними за час відсутності зберігалося право на житло, як членів сім'ї квартиронаймача.

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу, що позов ОСОБА_11 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою подано у 2007 році, а заяви щодо виїзду за кордон ОСОБА_4 подавала в серпні 2000 року та в грудні 2003 року. З часу подачі останньої заяви жоден з членів сім'ї наймача ОСОБА_11 з відповідними заявами не звертався, даних про проживання в квартирі в матеріалах справи немає.

Також, суди не звернули увагу, що на підтвердження поважності причин відсутності тривалий час за місцем проживання ОСОБА_4 нею надано копію закордонного паспорту, з якого вбачається, що нею отримано візу на перебування в країні Шенгенської зони з 01 по 15 вересня 2000 року, інших даних про її перебування в Іспанії або в іншій країні в матеріалах справи немає.

Скасовуючи рішення бюро приватизації КП «Червонограджитлокомунсервіс» від 13 червня 2007 року про приватизацію квартири та свідоцтво про право власності ОСОБА_9 на зазначену квартиру, видане бюро приватизації КП «Червонограджитлокомунсервіс» 13 червня 2007 року, суд першої інстанції не звернув уваги, що зазначене свідоцтво у матеріалах справи взагалі відсутнє.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального й процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню на підставі частини 2 статті 338 ЦПК України, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд, оскільки висновки судів зроблені ними з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.