Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дьоміної О.О., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" в особі Одеської обласної дирекції акціонерного банку "Укргазбанк" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06 листопада 2014 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що наказом ПАТ АБ "Укргазбанк" від 18 березня 2014 року № 92-П її було звільнено з посади завідуючої сектору адміністративного забезпечення та документообігу адміністративно-господарського відділу Одеської обласної дирекції АБ "Укргазбанк" з 25 березня 2014 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. На думку позивача, наказ про звільнення суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню, оскільки, за час з моменту попередження про звільнення до фактичного звільнення їй було запропоновано безліч посад в АБ "Укргазбанк" в різних регіонах, які не відповідають її кваліфікаційним вимогам. Посада завідуючої сектору адміністративного забезпечення та документообігу адміністративно-господарського відділу Донецької обласної дирекції АБ "Укргазбанк", яка була вільна більше трьох місяців та є декретною на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ОСОБА_6, їй запропонована не була. За таких обставин просила скасувати наказ від 18 березня 2014 року № 92-П в частині звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити її на посаді завідувача сектору адміністративного забезпечення та документообігу адміністративно-господарського відділу Одеської обласної дирекції АБ "Укргазбанк"; стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення до дати ухвалення рішення суду із розрахунку 276 грн 68 коп. за один робочий день вимушеного прогулу; стягнути на свою користь 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні указаного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з безпідставності заявлених позовних вимог, оскільки, як правильно встановив суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів, при звільненні позивача відповідачем було дотримано всіх норм трудового законодавства, прав позивача не порушено.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.